Скляне прокляття - Томас Тімайєр

Шарлотта кивнула головою:

— Ти маєш рацію. Це справді дивно. Мені здається, що ти маєш у цьому розібратися. Але ти зможеш це зробити, тільки якщо сходиш туди. А я вирушу разом із тобою! — І вона посміхнулася дядькові найбільш променистою з усіх своїх усмішок.

Учений скептично здійняв брову вгору.

— Ти кажеш так через те, що справді зацікавилася, чи ти просто хочеш потрапити на прийом?

Він підніс листа до очей, ніби намагаючись відшукати розгадку між рядків, та зрештою здався.

— Гаразд, — зітхнув він, — умовила.

— Дякую! — Шарлотта обняла дядечка і цмокнула у щоку. — Ти — найкращий!

Цієї миті двері кабінету прочинилися, й до приміщення зазирнуло веснянкувате личко, обрамлене рудими косами. Лєна власною персоною.

— Ви ще продовжите заняття, герр Гумбольдт, чи нам можна розходитися?

— Всі вільні, — відповів учений. — Про заняття можете поки що забути. Допоможіть Елізі на кухні, нагодуйте коней і починайте прикрашати ялинку. Але не забудьте як слід прибрати в кабінеті й витерти дошку. Перш ніж почати роздавати різдвяні подарунки, я хочу, щоб усе сяяло.

— Ур-ра-а! — за цим вигуком почулося тупотіння чотирьох пар ніг, а згодом до нього додалося стримане хихикання.

Гумбольдт обтер хусточкою спітніле чоло:

— Якби я знав, що мені дістанеться мішок бліх, то я б сто разів подумав, перш ніж запрошувати до себе приятелів Оскара.

— Гадаю, ти з цим упораєшся, — зауважила Шарлотта. — І мені здається, тобі це було корисним. Відтоді, як у домі з’явилися підлітки, ти став частіше сміятися.

— Ти справді так вважаєш? — зітхнув Гумбольдт. — Головне, щоб моя основна робота від цього не потерпала. А що за листа адресовано тобі? Ти ж так його й не розпечатала.

— Ой, справді, — Шарлотта знову поглянула на конверт, котрий усе ще тримала в руці. Від хвилювання вона зовсім забула про нього. Адреса та ім’я відправника виявилися на зворотному боці конверта: Марія Ритмюллер, курортний отель Хейлігендамм.

Гарний настрій дівчини розтанув без сліду.

Сер Джейбс Уїлсон був живою легендою. Сама королева Вікторія визнала його досягнення у вивченні зоряного неба, а колеги-астрономи не лише шанували, але й побоювалися. Крім того, Уїлсон вважався найзнаменитішим збирачем об’єктів позаземного походження у Великобританії. Він був, так би мовити, пристрасним «мисливцем на метеорити». Настільки пристрасним, що почасти міг навіть забути про те, як годиться поводитися справжньому джентльмену.

— Що він там сказав? Ану ж бо, повтори!

Асистент ученого Патрик О’Ніл зблід від хвилювання.

— Мсьє Лакомб з астрономічного факультету Паризького університету відповів, що ні в якому разі не передасть вам копію цього документа. При цьому він заявив: це майже те саме, що подарувати вам усю колекцію. Однак він сподівається, що ви зможете бути присутнім на його доповіді в Обсерваторії цієї п’ятниці. Там ви й отримаєте нагоду побачити цей документ.

— Яка зухвалість! — Уїлсон скочив на ноги. Від люті йому навіть подих перехопило. — Він дозволяє собі глузувати з мене, негідник! Та я не його лакей, тож він не може вирішувати, як мені слід поводитися. До того ж, ми ще побачимо, чи матиме він і надалі привід, щоб посміятися.

О’Ніл збентежено відсахнувся. Уїлсон був дужим, наче віл. Кремезний, огрядний, мускулястий, він мав завжди червоне обличчя з низьким чолом і скуйовджене сиве волосся. Загалом він виглядав доволі страхітливо. До того ж, видатний астроном мав лише одне око — праве, а ліве він втратив у сутичці з туземцями в Патагонії, коли місцеві вожді заборонили йому навіть близько підходити до місця падіння метеорита. Розгніваний Уїлсон та його люди знищили бунтівне поселення, не залишивши від нього й сліду.

Замість утраченого ока Уїлсон вставив у порожню очницю відшліфований уламок метеорита, і здавалося, що ця срібляста кулька, тьмяно виблискуючи, дивиться одночасно в усіх напрямках. Як відомо, до складу залізних метеоритів входить іридій — метал, який відзначається величезною міцністю і служить компонентом найбільш жаростійких сплавів. Ці сплави застосовуються в таких точних вимірювальних приладах, як хронометри й секстанти. Не дивно тому, що іридій вважається надзвичайно цінною сировиною, набагато ціннішою, ніж золото. Через це кулька, що оберталася в очниці Уїлсона, коштувала майже стільки ж, як і невелике німецьке князівство.

— Скасуйте всі заплановані зустрічі, я негайно вирушаю до Лакомба!

— Але сер, ваш обід із міністром внутрішніх справ…

— Я ж казав, скасувати!

Уїлсон схопив пальто, застебнув пояс і поспіхом вийшов із кабінету. За кого його тут має цей нахаба, цей французький жабоїд? Хоче відкараскатися від Джейбса Уїлсона, як від набридливої мухи? Оце вже ні! Скоріше пекло замерзне, ніж йому це вдасться!

Він швидко біг сходами униз. Кабінет ученого був розташований на останньому поверсі Британської Королівської академії в Берлінгтон Гарденз. Це одна з найчудовіших лондонських будівель. Із її вікон відкривається гарний вид на мальовничі зелені парки.

Дорогою йому зустрілося кілька колег-учених, які шанобливо до нього привіталися:

— Доброго ранку, сер Уїлсон!

— Щасливого Різдва, мілорде!

— Чи не будете ви такі ласкаві, щоб завітати сьогодні ввечері до клубу «Афіни»?

Астроном, однак, не вважав за потрібне відповідати на привітання й запрошення і простував далі. Високі підбори його до блиску вичищених черевиків одну по одній відраховували мармурові сходинки. Він вийшов із будинку академії, стиха лайнувши холодну зливу на вулиці, перетнув майданчик перед фасадом і ускочив до однієї з карет, які чекали за огорожею.

— Гайд Парк Корнер, 48. І хутчіш! — кинув він візнику, відкидаючись на