Прокляття рейлі - Вікторія Сурен
Притискаються.
У шлунку все тричі перевертається, голова вибухає, а потік сили, який вривається в моє тіло, такий сильний, що залишки веселого порошку згорають на місці. Мене огортає магія, потужна енергія, яка здатна вбити та воскресити.
Я більше не сміюся й тим паче не стрибаю, шоковано піднявши руки.
Його поцілунок, як голка в ногу під час судоми. Порошок із каблучки ніщо в порівнянні з цим тиском, через яке моє серце готове вибухнути. На зміну одному шоку приходить інший. І так сотні разів, допоки лихоманка не минає.
Ні, нічого насправді не минає, бо тепер я точно усвідомлюю, що Люци притискається до моїх вуст своїми. Він фактично цілує мене, якщо глибокий тиск губами до губ можна назвати поцілунком.
Всі довкола замовкають. Мірабель більше не сміється.
Вогневик різко відпускає мене, що ледве не падаю назад. Я важко дихаю, приклавши руку до грудей, де тепер стукають одразу десять шалених сердець. Підводжу налякані очі на Люци, який продовжує уважно стежити за моїми зіницями, ніби в його діях кілька секунд тому не було нічого дивного. Тоді дивлюся на Ру: він затуляє рота долонею.
Дідько…
Опускаю голову, протираючи сльози, а тоді розпухлі вуста тильною стороною долоні, і вже збираюся піти, як раптом…
Чекайте.
Підводжу голову до Ру:
— Ти спокушав ректора?
✯✯✯
Знайомлю вас з Мірабель. А якщо ви маєте якісь думки чи враження стосовно книжки, то завжди діліться ним в коментарях! Це неабияка підтримка для мене!
