Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич
Ілма нерухомо лежала на землі. Вогонь ревів, вирував навколо неї, ковзав, повторюючи обриси її тіла.
Даегар скинув дівчинку з плеча, кинувся до Ілми.
І тут затріщали сухі гілки під квапливими кроками, і на галявину вибіг Ріол.
– Що з Ілмою?
– Поки не знаю... – відповів Даегар, заклинанням втихомирюючи бурхливе полум'я.
– Ми не витримали і поїхали слідом за вами... – квапливо пояснював Ріол, – Ітамар залишився на березі, з кіньми, а я сюди...
– Там під деревом дівчина. Я дістав її з річки...
– Дівчина? Звідки вона тут взялася?
– Після з'ясуємо! Вона, здається, жива, але наковталася води... Допоможи їй, а я приведу до тями Ілму.
– Добре! – сказав Ріол і додав, не втримавши почуттів: – Даремно ми не зупинили її, дозволили вчинити по-своєму...
– Що тепер шкодувати про це! – пробурмотів Даегар, стискаючи долонями крижані скроні Ілми.
