Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

Ілма нерухомо лежала на землі. Вогонь ревів, вирував навколо неї, ковзав, повторюючи обриси її тіла.

Даегар скинув дівчинку з плеча, кинувся до Ілми.

І тут затріщали сухі гілки під квапливими кроками, і на галявину вибіг Ріол. 

– Що з Ілмою?  

– Поки не знаю... – відповів Даегар, заклинанням втихомирюючи бурхливе полум'я.

– Ми не витримали і поїхали слідом за вами... – квапливо пояснював Ріол, – Ітамар залишився на березі, з кіньми, а я сюди... 

– Там під деревом дівчина. Я дістав її з річки...

– Дівчина? Звідки вона тут взялася?

– Після з'ясуємо! Вона, здається, жива, але наковталася води... Допоможи їй, а я приведу до тями Ілму.

– Добре! – сказав Ріол і додав, не втримавши почуттів: – Даремно ми  не зупинили її, дозволили вчинити по-своєму...

– Що тепер шкодувати про це! – пробурмотів Даегар, стискаючи долонями крижані скроні Ілми.