Приречений кохати, або Надія короля Ерланда - Ольга Обська

— Нам не обов'язково посилати слуг у село за новою порцією яблук… — весь почет повернув голови на Надю і скупав її у фонтані глузливих поглядів: ну-ну, подивимося, яку дурість видасть ця пустоголова юна леді.

— …в якості мішеней згодяться використані одноразові стаканчики. Біля прилавка з напоями їх зібралося вже кілька мішків.

Луп-луп. Повіки вельмож засіпалися і найбільше — у Арчибальда. Так, трохи нестандартно — доведеться панам напружитися, щоб зрозуміти, як до цього всього ставитися. А ось Ерланду ідея сподобалася відразу.

— Так і зробімо, — наказав він розпоряднику.

Той нарешті перестав виглядати як людина на грані непритомності і помчав віддавати накази підлеглим. Тепер уже зблід і позеленів Арчибальд, дивлячись, як слуги почали розставляти на лінії вогню мішені нового зразка. Усвідомлення, що програв, перекосило йому обличчя:

— Ваша Величносте, але в історії Тай-Наїля лучники на турнірі завжди стріляли лише по яблуках.

— Все колись трапляється вперше, — незворушно відповів Ерланд.