Патя в світі Галілео. Боротьба за виживання - Любава Олійник

– Мій друг Гліб допоміг відправити Дарину у безпечне місце, але з відсутністю Дарини наша планета почала вимагати ще більше енергії. Тоді вперше ми з Глібом спробували переконати Галю в тому, що це погана затія і поки не пізно припинити цю безумну гру з планетою, – в голосі Лео пролунала нотка розчарування. – На той час ми мали на Землі IT-компанію і кілька філій. Але вона і слухати не стала. Навпаки, дорікала мені в тому, що я слабак і при першій нагоді хочу забитися головою в пісок, як страус. Нам великих зусиль коштувало, аби протриматися на плаву. Ми продали частину обладнання на Землі, щоб мати можливість оптимізувати сервер і хоч якось придумати, як діяти, – він на мить зупинився, наче збираючись із думками. – Уже тоді ми пропонували нашим спільним знайомим екскурсію на Галілео, і це неабияк нам допомагало. Хоча тепер, озираючись назад, я розумію, що це був лише тимчасовий захід.

– Але потім Галя почала активно відправляти сюди своїх недоброзичливців? – Патя задала питання, яке її цікавило найбільше.

– І це тобі відомо, Патя, – Лео сумно посміхнувся і підійшов до панорамного вікна. Він на мить замовк, спостерігаючи за незвичним ландшафтом своєї планети.

 Він любив свою Галілео, як би він не намагався цього не показувати. Він немов насолоджувався її незвичними краєвидами. Великі кольорові планети та супутники, значно більші, ніж земний місяць, нависали на небі, створюючи водночас спокійну і космічну атмосферу. Дерева, що відрізнялися не тільки висотою, а й кольором листя, наче прикрашали невтішну перспективу цієї планети. Красиві фонтани, рівненькі вулички, чисті узбіччя, високі та величні хмарочоси додавали ритму та життя. Усе це було настільки дивовижним, що не вірилося, що ця планета була створена для страждань. Ось тільки яким чином позбутися тих ненажерливих егрегорів і дати шанс цій мальовничій планеті жити і розвиватися? Це питання мучило не тільки Патю, а й самого Лео.