Вдова узурпатора - Аліна Миколаївна Болото

царственою ручкою закарлюку, і жерці записали в жертовних списках: «Наступним Сплячим обрано короля Анемора». До чого тут я?! Я сам випустив з уваги цю деталь. Всі ганялися за Диском, щоб одержати владу після смерті короля, але нікому, крім Ести, не спало на думку спробувати замінити його на престолі й тим самим урятувати. Дівчисько просто прив’язане до брата, от і все.

— Припустимо. Хто підіслав до Діано Лу нелюдя й велів йому вести їх до Філіпа?

— Я?! Неправда. Жерці ганяли Емі, як мишу, і він просто забився в найближчу щілину. Він страшенно боявся ходячих трупів, бідне маля…

— Підсудний! Ви ображаєте сили Пітьми, принижуючи достоїнство їхніх слуг!

— Винен. Я просто хотів сказати, що Емі не любив Сплячих. Безумовно, Сплячий зобов’язаний був повернути Диск у храм Місяця, якщо його за тим послали, але до чого тут я? Головний маг Анемора велів своєму помічникові сховати Диск подалі, ну й що? Це справи живих, їхні турботи.

— Так ви стверджуєте, що в Амадан Естареді й Клюссіді Діано Лу потрапили зовсім випадково?

— Абсолютно! За ними гналися наймані вбивці, наступаючи на п’яти…

— Добре. Як трапилося, що в автомобільній катастрофі ніхто не постраждав?

— Як ніхто не постраждав? Афарасу ногу придавило, а Клюсу щоку подряпало… І взагалі, там Емі впливав, у нього інстинкти…

— У нелюдя цього виду? Насмішили. Добре, нелюдь інстинктивно врятував у катастрофі пасажирів «оленегона», а як ви поясните той факт, що Дім Фут хапає зовсім сторонню людину й тягне за собою в поїзд?

— Запитаєте в Діма.

— Ви прекрасно знаєте, що він не може бути представлений на суд, як такий, що зазнав нашарування чужої особистості!

— Нема чого своїм… слугам Пітьми дозволяти творити, що завгодно! Поглинають всіх підряд!

— Підсудний, у справі буде відзначено, що ви дозволяєте щодо Пітьми ворожі випади. Втручання в готелі ви, звичайно, заперечуєте?

— Безумовно. Естареді Діано Лу має первинну магічну силу й за відповідної підготовки з неї вийде цілком пристойна чаклунка.

— Тіло Філіпа Захисники віри спалили теж за власною ініціативою?

— Начебто ви не знаєте Захисників! Вони ж і Сплячого в багаття запхали, ви що, забули? До речі, прошу долучити до протоколу: Сплячий не мав ніякого права відкривати Плейте секрет Місячного Диска! Охоронець з’явився до Захисників всього-навсього з доносом і не більше! Захисникам порадив зарядити зброю сріблом. Плейте розтлумачив все відносно престолу — це що, не втручання?!

— Підсудний, ми зібралися тут для обговорення ваших справ, а не вчинків слуг Пітьми!

— А я нічого не робив! Я стерпів навіть смерть Емі!

— А хто його послав?

— Не вважайте Емі мерзенною скотиною! Він був чесним нелюдем і добро пам’ятав.

— Сплячий усього лише домагався повернення Місячного Диска, він пообіцяв Плейте престол після смерті Жертви. Чому Плейте зачитав Посвяту, не відходячи від Гнізда Пітьми?

— А ви не здогадуєтеся? Він не вірив нікому, тим більше цій тухлій жабі! Він усього лише перестрахувався.

— Тоді останнє. Не будете ж ви заперечувати, Ламасе, що вломилися в покої Богині Місяця й наполягали на найсуворішому дотриманні того пункту договору, у якому мова йшла про смерть нині правлячого короля?

— Не буду. Вламувався. Наполягав.

— А яке ви мали на це право, ви, хто не пройшов ще навіть чистилища?! Переміщена особа?! Ваше тіло ледь почало розкладатися, а ви вже втручаєтеся в наші справи?! Ви снували між двома світами, псували гру могутнім силам, бентежили голови! Чи знаєте ви, що вам за це загрожує?..

Жінка, яка сиділа в центрі залу на підвищенні, встала, і обвинувач захлинувся піною й замовк. Жінка обвела поглядом зал, по одну сторону якого колихалася непроникна Пітьма, по іншу сяяло сліпуче Світло.

— Пошліть його назад! — наказала вона.

— Що? — пролепетав обвинувач.

— Пошліть його назад в іншій личині. Я хочу знати закінчення цієї історії. Простежте, щоб йому видали додатково п’ять років життя.

— Але Ваша Всемогутносте…

Богиня Місяця обдарувала обвинувача холодною посмішкою й обернулася до Ламаса:

— Але наступного разу не смійте вриватися до мене без стуку!

Пачка маргарину

З моєю тіточкою Лесею важко сумувати. Коли вони з дядьком Миколою приходять до нас у гості, відразу починаються цікаві події: то у ванній раптово з’являється водяна черепаха, то в злобливої сусідки Марь Петрівни на кухні каструлі літають, а то в нашому телевізорі замість телеведучих — лісові птахи цвірінчать.

Але в той вечір тіточка обіцяла навчити мене пекти пиріг із цікавою назвою «Бідний студент», і я заздалегідь купила в магазині все необхідне.

Тільки ми з нею розташувалися на кухні, як тіточка зі здивуванням тикнула пальцем у пачку маргарину:

— «Міський»?