Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел

Відійшовши трішки від першого враження, дівчина зробила перший несміливий крок вбік університету. Коли вони забирали її речі з гуртожитку, вона навіть не виходила з магмобіля і зараз шкодувала про це.

Було б значно легше знайти дорогу. Втім, дещо вона все ж пам’ятала. А тому підійшовши до будки охоронця, обережно постукала у віконце, невпевнено переступивши з ноги на ногу.

- Ну, чого тобі? – висунувся із вікна кремезний чолов’яга з довгим бурим шрамом на обличчі. 

- Ем… - дещо знітилася під грізним поглядом Андрея. – Мені потрібні ключі від сорок дев’ятої кімнати в жіночому гуртожитку.

- Сорок дев’ята? – уточнив охоронець і його очі з підозрою звузились.

Згадавши минулий свій візит сюди, вона несміливо протягнула охоронцю праву руку. Чоловік мовчки обхопив пальцями її зап’ястя, зчитав інформацію з невидимої мітки і таки протягнув їй жадані ключики.

- А товариші твої де? – уже більш привітно поцікавився велетень.

- Я сьогодні одна. Не все ж вони будуть за мною наглядати. – З цими словами вона знову подивилася на охоронця. – А де жіночий гуртожиток не підкажете?

Чоловік нахмурився дещо, але вказав їй рукою напрямок. Андрея подякувала йому за підказку і попрямувала до гуртожитку.