Тисячолітні. Відьма має померти - Анастасія Анпілогова

— Привіт, сусідка. — почала вона, — Мене звуть Хельга, а тебе як?

Дівчина недовірливо мовчала кілька секунд, але потім відчула, що в доброзичливому тоні Хельги не було ніякої каверзи. Вона справді хотіла з нею познайомитись, і просто поговорити.

— Я Урсула.

Хельга зітхнула. Про що далі говорити? Про що можуть говорити дві полонянки, які нічого не знають одна про одну?

— За що ти тут опинилася?

— Не догодила Роберту своєю вагітністю.

Хельга здивовано підняла брови.

— Я дочка шинкаря з Ліфельдорфа. Одного разу Роберт пив з друзями у нашому шинку. Вони грали у кістки. Їм стало нудно, і вони покликали грати мого батька. Він відмовлявся, але потім вони змусили його, сказавши, що якщо він не гратиме в кістки на мене, то вони відберуть у нього трактир. А це було єдине, що дозволяло батькові годувати всю нашу велику родину. Йому довелося, і він програв. Роберт сказав, що забере мене працювати служницею, а насправді зробив мене його коханкою. Я думала, якщо буду покірною і лагідною, то він мене потім одружить з якимсь слугою і залишить у фортеці. Я була б не проти працювати. Але коли Роберт дізнався, що я вагітна, мене просто замкнули в цій вежі, і так я вже тут сиджу багато місяців. Не знаю навіть скільки. Я не рахувала дні. Може, якби я знатного походження була чи його дружиною він би так зі мною не поводився, але доля коханки та ще й обслуги, ти сама розумієш яка. А ти за що тут?

Хельга сумно посміхнулася.

— А я знатного походження та його дружина. Приємно познайомитися.

Дівчина здивовано подивилася на Хельгу розширеними, великими, гарними очима.

Хельга гірко засміялася.

— Ти тут за покірність, а я за не покірність. Та, цьому кінченому виродку взагалі не догодиш!

Дівчина ще більш здивовано глянула на Хель.

— Як так?

— Дуже просто. Я дочка барона та баронеси Фармських. Барон і маркіз домовилися без мого відома, що мене одружаться з Робертом, бо йому так захотілося. Тому що він злягався з моєю старшою сестрою, яка думала, що після цього вона точно вийде за нього заміж, але вона йому була потрібна, хіба що як черговий трофей. Її заслали до монастиря, щоб усе приховати. І заради того, щоб загладити провину, запропонували вибрати іншу сестру і для Роберта, і для його батька. Роберт вибрав мене, а маркіз нікого не вибрав, але, мабуть, був не проти, і скоро тут буде ще одне весілля, і одна з сестер стане моєю мачухою. А я Роберта ніколи не любила, у мене взагалі є інша кохана людина. Але мене просто замкнули та змусили. Я тричі тікала з весілля, і три рази мені не вдавалося. Вчора ввечері мене Роберт намагався зґвалтувати, але я встромила йому в плече ніж і мені поки що дали спокій. Але, мабуть, не на довго. Клятий виродок підлікується, і повернеться. Думає, що в нього характер сильніший за мене. Ха! Ну, це ми ще подивимось, хто кого.

Урсула слухала Хельгу з жахом та захопленням.

— Я ніколи не була такою сміливою. — заперечливо похитавши головою, сказала дівчина, сильніше закуталася у свій хутряний плащ, і зручніше вмостилася на соломі.

— Я теж ніколи не була сміливою. Я просто хочу жити нормальним життям і для цього я маю відстоювати свої межі та свою гідність.

Хельга зрозуміла за виразом обличчя Урсули, що для дочки шинкаря розмова про «відстоювання своїх кордонів» надто складна і не зрозуміла, і не стала продовжувати.