Запасна наречена. У відпустку в інший світ - Анна Лерой

— Можна? — злегка посміхаюся я, кивком вказуючи на наші руки. — Дякую за допомогу.

— Від імені домену поспішаю вибачитися за дії моїх побратимів. Вам тут нічого не загрожує, пам'ятайте це, — він смикає головою, позначаючи чи то кивок, чи то уклін, і відпускає мою руку. 

Мені тут же стає не по собі — зненацька холодно, але я придушую бажання обхопити себе за плечі й тим паче повернути руку Морозка на свої руки. Ні, мені просто потрібні теплий м'який плед, гарячий чай і смачне тістечко. Та я б і від бутербродів не відмовилася. Чортів стрес! 

І, звісно ж, Морозко зникає — відлітає все тим же швидким кроком — до того, як я встигаю уточнити в нього з приводу свого повернення.

— Ходімо, сейло, — кланяється мені служниця. — Ми подбаємо про вас.