Бенкет круків - Джордж Мартін

Від смороду Серсі не втрималася — наморщила носа.

— Вийміть з нього стрілу,— наказала вона.— Це ж королівський правиця!

«І мій батько. Мій лорд-батько. Мені слід заверещати й почати дерти на собі волосся?» Подейкували, Кетлін Старк роздряпала собі обличчя на криваве шмаття, коли Фреї закатрупили її дорогоцінного Роба. «А тобі б цього хотілося, батьку? — кортіло запитати Серсі.— Чи тобі ліпше, щоб я була сильною? Сам ти плакав, коли помер твій батько?» Дідусь помер, як Серсі був заледве рік, але вона добре знала цю історію. Лорд Тайтос страшенно розтовстів, й одного дня, коли він сходами піднімався до своєї коханки, у нього розірвалося серце. Коли це сталося, батько був на Королівському Причалі — служив правицею Божевільного Короля. Як Серсі з Джеймі ще були маленькі, лорд Тайвін часто виїжджав на Королівський Причал. Якщо він і плакав, отримавши звістку про батькову смерть, то робив це там, де ніхто не міг побачити його сліз.

Королева відчула, що нігті уп'ялися в долоні.

— Як ви могли залишити його отак? Батько був правицею у трьох королів, у Сімох Королівствах ще не ступала нога людини, величнішої за нього. По ньому подзвін має линути, як по Роберту. Його слід обмити й убрати з гідністю, в горностаєве хутро, золоту тканину й малинові шовки. Де Пайсел? Де Пайсел? — вона обернулася до гвардійців.— Пакензе, приведіть великого мейстра Пайсела. Він має оглянути лорда Тайвіна.

— Він його вже оглянув,— озвався Пакенз.— Прийшов, оглянув і пішов послати по німотних сестер.

«Мені повідомили в останню чергу». Збагнувши це, вона від гніву мало не втратила мову. «І Пайсел, щоб не бруднити своїх м'яких зморшкуватих ручок, сам побіг посилати повідомлення. З цього нікчеми жодної користі».

— Знайдіть мейстра Балабара,— звеліла Серсі.— Або мейстра Френкена. Будь-кого.

Пакенз і Коротковух побігли виконувати.

— Де мій брат?

— Поліз у таємний хід. Там спуск: така собі залізна драбина, вмонтована в камінь. Сер Джеймі пішов поглянути, куди цей спуск веде.

«Та в нього всього одна рука! — кортіло заверещати королеві.— Це хтось із вас мав туди лізти. Нема чого йому лазити по драбинах.

Там, унизу, можуть ховатися ті, хто вбив батька». Брат завжди діяв необдумано, здавалося б, втрата руки мала його навчити бодай трохи обережності. Серсі ладна вже була віддати наказ гвардійцям спускатися вниз і забрати його, коли повернулися Пакенз і Коротковух, ведучи сивого чоловіка.

— Ваша світлосте,— заговорив Коротковух,— ось цей заявляє, що він мейстер.

Чоловік низько уклонився.

— Чим можу прислужитися вашій світлості?

Його обличчя було наче віддалено знайоме Серсі, тільки вона не могла згадати звідки. Літній, але не такий старий, як Пайсел. «Цей ще при силі». Високий, трохи згорблений, навколо зухвалих блакитних очей — сіточка зморщок. Шия гола.

— На вас немає мейстерського ланцюга.

— Мене позбавили його. Я — Кайберн, прошу вашої світлості. Це я лікував вашому брату руку.

— Кикоть, ви хотіли сказати.

Тепер королева його пригадала. Він приїхав разом з Джеймі з Гаренхолу.

— Врятувати п'ясть сера Джеймі я не зміг, це правда. Але моя вправність зберегла йому руку, а може, й життя. Цитадель забрала в мене ланцюг, але знання забрати неможливо.

— Мабуть, ви підійдете,— вирішила Серсі.— Та якщо не впораєтеся, втратите більше ніж ланцюг, це я вам обіцяю. Витягніть з батькового живота стрілу й підготуйте тіло для німотних сестер.

— Як зволить королева,— Кайберн рушив до ліжка, зупинився, озирнувся.— А що мені робити з дівчиною, ваша світлосте?

— З дівчиною? — Серсі й не помітила другого тіла. Підійшовши до ліжка, вона відкинула купу закривавлених покривал — і побачила її, голу, захололу й рожеву... якщо не рахувати обличчя, яке почорніло, як у Джофа на весільному бенкеті. В шию уп'явся ланцюг із золотих долоньок, скручений так туго, що аж шкіру прорізав. Серсі засичала, як сердита кицька.— Вона тут що робить?

— Ми її тут і знайшли, ваша світлосте,— мовив Коротковух.— Це Куцева повія.

Так наче це пояснювало, звідки вона тут узялася.

«Лорду-батькові повії не потрібні були,— подумала Серсі.— Відколи померла мама, він жінки й не торкнувся». Вона кинула на гвардійця холодний погляд.

— Це не... по смерті свого батька лорд Тайвін повернувся в Кичеру Кастерлі й побачив там... отаку жінку... в коштовностях його леді-матері, в одній з її суконь. Він здер з неї те й те, і взагалі все. Два тижні її водили голу вулицями Ланіспорту, й вона мусила посвідчувати всім зустрічним, що вона злодійка й шльондра. Ось як лорд Тайвін обходився з повіями. Він ніколи... ця жінка була тут з якоюсь іншою метою, не для...

— Мабуть, його милість допитував дівчину щодо її господині,— припустив Кайберн.— Я чув, Санса Старк зникла в ту ніч, коли вбили короля.

— Це правда,— Серсі радо вхопилася за цю ідею.— Певна річ, він її допитував. І сумнівів немає.

Перед очима постало хитре обличчя Тиріона, вуста попід спотвореним носом кривилися в мавпячому вищирі. «А чи не найкраще допитувати дівчину, коли вона, гола, розкинула ноги? — прошепотів карлик.— Я і сам залюбки її так допитую».

Королева відвернулася. «Не дивитимусь я на неї». Зненацька їй стало нестерпно навіть в одній кімнаті перебувати з небіжчицею. Відштовхнувши Кайберна, вона вибігла в залу.

До сера Озмунда вже приєдналися брати — Озні та Осфрид.

— У спочивальні правиці якась небіжчиця,— мовила Серсі до трьох Кетлблеків.— Ніхто й ніколи не має дізнатися, що вона там була.

— Ага, м'леді,— озвався сер Озні; на щоці в нього лишилися сліди від нігтів ще однієї Тиріонової повії.— А що з нею робити?

— Згодуйте своїм собакам. Лишіть собі на розвагу. Мені яке діло? Її тут не було. Я втну язика будь-кому, хто наважиться стверджувати, що вона була. Ви мене зрозуміли?

Озні з Осфридом обмінялися поглядами.

— Ага, ваша світлосте.

Королева рушила за ними назад у спальню, де вони в неї на очах загорнули дівчину в батькові закривавлені покривала. «Шей, її звали Шей». Востаннє вони розмовляли напередодні суду через двобій, як вимагав карлик, потому як отой усміхнений дорнський змій зголосився стати його заступником. Шей питала про якісь коштовності, що їх подарував їй Тиріон, і про обіцянки, які мала б їй дати Серсі: особняк у місті та шлюб з лицарем. Однак королева ясно дала зрозуміти, що не буде нічого,