Примхлива мрія - Agrafena

От і все, тепер мені тут нічого робити. Високий міцний перевертень легко тримав на руках мою подругу і жадібно цілував її. А Льолька обома руками обхопила шию майбутнього чоловіка й було видно, що вона зовсім не проти.

– Ох, – відсахнулася дівчина, усвідомивши, що вони вже не одні в кімнаті, тож спробувала зіслизнути на підлогу. Але хто ж її відпустить?

– Паш, – докірливо озирнулася я на чоловіка, який все ще намагався відвести мене звідси, – говорила ж тобі, що треба пройти далі. Ходімо, я теж хочу тебе поцілувати!

І тепер сама потягла чоловіка, який ледь не розсміявся, геть. Ще почула наостанок, як Ольга тихо попросила її відпустити, на що одразу отримала відповідь:

– Ні, душа моя, тепер уже ні. Ти моя!

От і чудово. Вдоволено посміхаючись, я потягла чоловіка далі коридором і відчинила останні двері.

– Що ти задумала, кохана? – ніжно прошепотів мій вовк, нахиляючись ближче.

– Я хочу тебе поцілувати, – легенько торкнулася подушечкою вказівного пальця до його губ, – і не тільки...

– Моя люба дівчинко, – хриплуватим від хвилювання голосом прошепотів Пашка, – ти ж вагітна...

– Точно, – підтвердила я, повертаючи ключ у замку. – Тому мені просто потрібні позитивні емоції.

– Але Стен... – невпевнено почав Рід.

– Сьогодні мій день, – рішуче перебила його. – Я хочу бути щасливою з тобою, любий мій вовк, зараз і кожен наступний день мого життя. Ну що, альфа, ти готовий зробити свою пару щасливою? Якщо так, можеш починати просто зараз.

І я потонула в ніжних обіймах перевертня, в очах якого вже плескались пристрасть і збудження.

– Готовий, кохана. Ти будеш щасливою, інакше й бути не може.