Ерагон. Спадок - Крістофер Паоліні

— Ургали теж?

— Так.

— Тоді будемо нападати.

— Коли? — спитав Орин.

— На світанку.

Ніхто не зронив і слова. Першим порушив мовчанку Роран:

— Легко сказати, та важко зробити. Як ми будемо нападати?

Ерагон пояснив. Та коли він закінчив, знову запанувала тиша.

Роран сів навпочіпки й почав щось малювати пальцем по землі.

— Це надто ризиковано, — сказав він нарешті.

— Але ж сміливо, — відповів Орик. — Дуже сміливо.

— На жаль, у нас немає більше безпечних шляхів, — мовив Ерагон. — Та якщо ми застанемо Галбаторікса зненацька, хай ненадовго, цього буде досить, щоб схилити чашу терезів на свій бік.

Джормандер потер підборіддя:

— Чому б нам спершу не вбити Мертага? Я цього ніяк не второпаю. Чому не покінчити з ним і з Торнаком, доки в нас є шанс?

— Тому що тоді Галбаторіксу стане відомо про Елдунарі,— сказав Ерагон. — Він кине свої сили проти них, а ми втратимо елемент несподіванки.

— А що з приводу дитини? — досить різко спитав Орин. — Чому раптом ви так упевнені, що вона зробить вам послугу? Раніше вона цього не робила.

— На цей раз зробить, — упевнено відповів Ерагон, хоч навряд чи міг би сказати, звідки в нього взялася така впевненість.

Король щось буркнув, та, судячи з усього, залишився при своїй думці.

Після цього слово взяла Ісланзаді:

— Ерагоне, ти пропонуєш нам зробити великий і надто важливий крок. А ти сам готовий до цього? Я питаю про це не тому, що сумніваюсь у твоїй відданості й хоробрості, а тому, що зважитися на це можна лише після тривалих роздумів. От я й питаю тебе: ти готовий піти на цей крок, знаючи, якою може бути його ціна?

— Готовий! — сталеві нотки зазвучали в голосі Ерагона. — З цим треба покінчити. І саме на нашу долю випало таке завдання. Якою б не була ціна, нам не можна відступати.

Сапфіра на знак згоди клацнула зубами, ніби підкреслюючи зайвий раз рішучість свого Вершника.

Тоді Ісланзаді звела обличчя до неба:

«Чи даєш ти, Умароте-ельдо, а також усі, від чийого імені ти говориш, свою згоду на це?»

«Так, ми згодні», — відповів білий дракон.

— Тоді починаймо, — прошепотів Роран.

ПОЧУТТЯ ОБОВ’ЯЗКУ

Усі десятеро, включно з Умаротом, продовжували розмову впродовж наступної години. Переконувати Орина довелося досить довго, а крім того, треба було вирішити чимало всіляких деталей: питання розподілу часу, дислокації, умовних сигналів…

— Якщо ви із Сапфірою не заперечуєте, — сказала Арія, — то я могла б супроводжувати вас завтра.

Ерагон пожвавішав й одразу ж відповів:

— Нам буде дуже приємна твоя компанія.

Тим часом Ісланзаді не дуже зраділа словам Арії.

— І яка користь від цього? — спитала вона. — Твої здібності, Аріє, знадобляться й деінде. А Блодхгарм і решта магів, яким я звеліла бути поруч із Сапфірою та Ерагоном, розуміються на магії значно краще за тебе, та й бойового досвіду їм не бракує. Ти ж прекрасно знаєш, що вони боролися з клятвопорушниками й, на відміну від багатьох, вижили, щоб розказати про це. Словом, для цієї ролі серед представників нашої раси є куди кращі претенденти, ніж ти. А це означає, що наполягати на тому, щоб піти разом з Ерагоном і Сапфірою, з твого боку, не зовсім правильно.

— А я вважаю, що кращої кандидатури, ніж Арія, для цього завдання годі й шукати, — примирливим тоном мовив Ерагон. — І немає нікого, крім Сапфіри, кого б я взяв із собою з більшою охотою.

— Ви ще надто юні,— відповіла Ісланзаді Вершникові, не зводячи погляду зі своєї доньки, — тому й дозволяєте почуттям затуманювати розум.

— Ні-ні, матусю, — сказала Арія. — Це якраз ти дозволяєш своїм почуттям затуманювати розум. — Вона рушила вбік Ісланзаді широкими граційними кроками. — Ти права, є сильніші, мудріші й досвідченіші, ніж я. Але не хтось інший, а саме я переправила яйце Сапфіри в Алагезію. Саме я допомогла Ерагонові врятуватися від Смерка. І саме я за допомогою Ерагона вбила Варауга у Фейнстері. Тепер я, так само як Ерагон, Убивця Тіні, і тобі добре відомо, що я поклялася служити нашому народу багато років тому. Хто ще з нашого роду може сказати про себе таке? Навіть коли б я й хотіла, я все одно не відступлюсь від цього. Краще вже смерть… Я впораюсь із цим завданням не згірше за будь-кого зі старших, бо я присвятила цьому все своє життя.

— І це життя може обірватися, — сказала Ісланзаді, торкаючись рукою обличчя Арії.— Після того як не стало твого батька, ти присвятила себе боротьбі з Галбаторіксом. Але ти пізнала так мало радощів, які можна отримати від життя. І всі ці роки ми так мало були разом — дрібочка днів, загублених у часі. Та ми й почали спілкуватися як мати та донька тільки після того, як ти привела Сапфіру й Ерагона в Елесмеру. Я не хочу втратити тебе, Аріє.

— Не я вирішила триматися на відстані,— сказала Арія.

— Так, не ти, — відповіла Ісланзаді й прибрала руку. — Але саме ти вирішила покинути Ду Вельденварден. — Вираз її обличчя трохи пом’якшав: — Я не хочу сваритись, Аріє. Я прекрасно розумію, що ти вважаєш це своїм обов’язком, але, будь ласка, заради мене, ти можеш поступитися цим завданням комусь іншому?

Арія опустила очі. На якийсь час запала мовчанка.

— Ні,— сказала після тривалої паузи Арія, — я не можу дозволити Ерагонові й Сапфірі піти без мене, так само як і ти не дозволиш своїй армії вступити без тебе в бій. Просто не можу… Ти ж не хочеш, щоб про мене казали, що я злякалась? У нашій сім’ї ніхто не відмовлявся робити те, що треба робити. Не проси мене вкрити себе ганьбою…

Ерагон помітив, що Ісланзаді ледь стримує сльози.

— Так, — мовила вона за мить, — але боротися з Галбаторіксом…

— Якщо ти так боїшся за мене, — сказала Арія вже значно м’якшим голосом, — тоді ходімо зі мною.

— Я не можу. Я повинна командувати своїми військами.

— А я повинна піти з Ерагоном і Сапфірою. Але обіцяю тобі, я не збираюся вмирати, — Арія торкнулася рукою обличчя Ісланзаді, так само як та торкнулася її лиця перед цим. — Я не збираюся вмирати, — ще раз сказала Арія, але вже прадавньою мовою.

Рішучість Арії вразила Ерагона — сказати прадавньою мовою те, що вона сказала, означало, що вона свято вірить у свої слова. Ісланзаді теж була вражена й сповнена гордості. Вона посміхнулась і поцілувала Арію в обидві щоки.

— Ну що ж, тоді йди, — сказала королева, — йди з моїм благословенням. Тільки будь обережна й