Свято Червоної Косинки - Тетяна Гуркало

Летів амулет гарно, кудись в бік ставка з жабами.

— И-и-и-и… — явно здивувався власник амулета, скочив на ноги і побіг слідом.

— Жаб шкода, — сказала Дарка.

Приятелі теж навіщось побігли за амулетом.

Дарка кинулася за ними, вимахуючи кочергою і надаючи їм прискорення. А вже Лялянівель за нею, бо там ж якась магія, і мало як на неї той амулет подіє. Який і летить явно не без магічної допомоги.

З боку, а саме з другого поверху корчми, той забіг виглядав дуже дивно. Попереду, загадково вимахуючи руками, мчав чоловік. За ним, доволі дружно, бігло ще дев’ять. Їх усіх явно гнала до жаб висока дівчина з якоюсь палицею в руках. А вже за дівчиною біг ельф, давився на бігу сміхом і іноді перестрибував перешкоди у вигляді високих бур’янів і низьких кущиків, через які всі інші ломилися, мов не помічали. Амулет з другого поверху корчми видно не було. Але він дістався ставка першим і з дивним голосним бамканням плюхнувся в воду.