Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фентезі » Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко

Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко

Читаємо онлайн Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко
подався назад до трактиру, а Ріана підійшла до Шимаса. Її задоволений вираз обличчя свідчив, що вона має гарні новини.

— Доброго вечора, професоре.

— І вам доброго, леді Ріано, — відповів він. — Як справи в порту?

— Все гаразд. — Ріана вмостилась на лавці поруч із ним і поклала біля себе маленьку сумочку зі шкіри роскоманського крокодила. — Я вже найняла корабель. Вирушаємо завтра по обіді.

Шимас заскочено зиркнув в неї. Хоч він і не сумнівався в Ріаниній діловій хватці та в її здатності зачарувати будь-якого судновласника брязкотом золотих мінеганських марок, проте ніяк не чекав, що вона впорається вже першого ж дня.

— Справді? Все було так просто?

— Тут немає моєї заслуги, нам елементарно пощастило. Корабель „Шерен Ейнарах“ найняли для перевезення на Ініс Енлі зерна та гречки, а заплатили як за рейс в обидва кінці. Там цього року стався неврожай, тому ціни на продовольство різко зросли. Звичайно, капітан, він же власник судна, не збирався йти назад без вантажу, планував закупити задешево овечу вовну, але моя пропозиція сподобалась йому більше. Тільки він висунув умову, що на зворотному шляху ми відхилимося від прямого курсу й зайдемо на Талев Ґвалах, де він на одержані від мене гроші наб’є свої трюми тамтешнім чаєм.

— А в нього губа не з лопуцька, — зауважив Шимас. — Та загалом угода непогана.

„А якщо цей капітан виявиться гостинним та чемним чоловіком,“ — подумав він, — „я зведу його з Пилібовими родичами. І обом сторонам буде від цього зиск.“ — Рідня Шимасового колеґи, того самого професора аб Махавіна, мешкала на південному острові Талев Ґвалах і володіла кількома великими чайними плантаціями.

— Так, непогана, — погодилась Ріана. — Особливо коли врахувати, що корабель дуже гарний — новий, міцний, з трьома щоглами, не надто великий, але й не замалий. Я легко зможу розігнати його до п’ятнадцяти вузлів, а в південних водах — і до двадцяти. До Ініс на н-Драйґу доберемося щонайбільше за чотири тижні. Це з урахуванням зупинки на Ініс Енлі та можливих о цій порі року штормів.

Шимас лише мовчки кивнув. Відьми часом бували нестерпні у своїх надмірній писі та зарозумілості, але він мусив визнати, що й чаклуни поводилися б аж ніяк не краще, якби жили так довго й мали такі фантастичні можливості. Оберігати кораблі в бурю, прикликати ходовий вітер… Та навіть це видавалося сущими дрібницями, порівняно з тим, як Ріана розігнала пітьму в Тиндаярі. Там бо ж була не просто відсутність світла, там була Темрява з великої літери, аґресивна, пекельна Темрява, породжена самим Китрайлом. Одначе Відьомська Іскра легко здолала її, осяяла підземний світ, сповнений найлихішого зла, чистим і ясним світлом з Небес…

Із трактиру вийшов господар і, сторожко підступивши до них, запитав у Ріани, що пані їстиме на вечерю.

— Я не голодна, — відповіла вона. — Трохи згодом, може, замовлю чаю з тістечком. А так нічого не треба.

Коли трактирник, поштиво вклонившись, пішов, Ріана пояснила Шимасові:

— Я пізно пообідала, то вже й не вечерятиму. Після зустрічі з капітаном „Шерен“ мені довелося завітати до ґрафа Ілара — він би дуже образився, якби я проіґнорувала його. Насилу відбилася від пропозиції зупинитись у палаці. Пояснювала, що відпливаю вже завтра, та він однаково наполягав.

— Могли й залишитись. Я б наглянув за Колвином. У Блахіргу ж нічого не сталося.

— Про Колвина я не турбувалася. Річ не в ньому, а в ґрафових доньках, які діймали б мене до самої ночі. А вони ж геть пустоголові… — Ріана подивилася на теку, що її Шимас тримав у себе на колінах. — Ну як, уже переглянули свою статтю? Надрукували без помилок?

— То ви її бачили? — здивувався він. — Читали?

— Ні, тільки пробігла очима. А от післямову професора аб Махавіна прочитала уважно. — Шимас помітив, як її щоки зашарілися. — Боюсь, це моя провина… А ще сестри Айліш. Вона наполягала, щоб я жодним словом про вас не згадувала, тому інші сестри й вирішили, що тлумачення пророцтва належить мені. Але тепер усе з’ясувалося. Ви ж не маєте до мене претензій, правда?

— Ніяких претензій, — запевнив її Шимас.

„А вона таки безсовісна,“ — вирішив він. — „Ані словом не обмовилася про те, щоб спростувати своє фальшиве авторство. Либонь, і далі сподівається приписати собі частину заслуги… Та біс із нею! Нехай собі тішиться…“

Зазвичай у науці пам’ятали лише того, хто першим робив відкриття. Проте в тих випадках, коли в спину першовідкривачеві дихала якась відьма, її, стараннями Сестринства, також не забували. Так, скажімо, закон всесвітнього тяжіння, покладений в основу небесної механіки, вперше сформулював Огріґ аб Лугайд, професор математики Рувінського Університету. Але в усіх підручниках його ім’я згадується разом з іменем відьми Аверлін вер Шіван (яка, до речі, досі жива й належить до дев’яти найстарших сестер), чия заслуга полягає лише в тому, що вона просто переписала Огріґові рівняння у зручнішому й загальнішому вигляді — не в термінах руху, а в термінах сили.

На думку про це Шимас подивився в небо, де вже з’явилися перші зорі, а серед них, звичайно ж, Канбиган — найяскравіша з усіх і, на загальне переконання, найближча до Нового Світу. Втім, останнім часом відьми це заперечували, оскільки вимірювання щопіврічного зміщення зірок, проведені в їхній новій обсерваторії Минид Нівеш у Калденських горах на півночі Алпайну, засвідчили, що Канбиган далеко не перша за близькістю зоря, і в одній лише Північній півкулі є ще три, про які можна з цілковитою певністю сказати, що вони розташовані ближче за неї. Більшість абрадських науковців, зокрема й кованхарські астрономи, зустріли цю заяву з великою недовірою, та поки не могли спростувати її власними вимірюваннями, які були надто неточними й дозволяли судити лише про порядок міжзоряних відстаней. Тож уся їхня арґументація зводилася до того, що одна з трьох названих зірок ледь помітна неозброєним оком, а дві інші можна розгледіти лише в телескоп або з допомогою маґічного зору. Певна річ, твердили опоненти відьом, зорі бувають різні за абсолютною яскравістю — та не можуть же

Відгуки про книгу Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: