Хребет Дракона - Кевін Джеймс Андерсон
Мандан поглянув у далечінь.
— Так ми зможемо побачити наближення ворога?
— Його наближення потрібно бачити завжди, — мовив Уто. — Інакше вони зможуть напасти, перш ніж ви про це дізнаєтеся.
Вони рушили по проходу на верхній частині стіни, вдивляючись у напрямку узбережжя Остерри.
— За всю історію ішаранці багато разів захоплювали острів Фулкор, а потім наші відважні воїни відвойовували його. — Жили виступали на шиї Уто, коли він, оповідаючи, боровся зі своїм гнівом. — Десятиліттями ми утримували цей острів, однак тепер конаґ хоче віддати його просто задля того, щоб утворити союз. Він знає, скільки крові остерранців вони пролили.
— Поглянь, звідси можна побачити трохи диму в небі над горою Вада. — Мандан вказав на захід, у напрямку дому. — Що насправді відбувається, Уто? Що, як мій батько має рацію? Що, як Оссус пробуджується, а Люті хочуть знищити світ? Хіба всі ми не повинні спробувати битися разом? Нам можуть знадобитися армії ішаранців так само, як і власні. Можливо, це єдиний вихід.
Уто нахмурився.
— Є речі, які ми можемо уявляти, мій королевичу, а є речі, які ми знаємо. Так от, ми знаємо, що ішаранці — це чудовиська. Невже ми мусимо ігнорувати все те, що знаємо, бо давня історія може справдитися?
Почуваючись незатишно, юнак підійшов до краю стіни і подивився туди, де простягалися занурені у воду рифи, немов захисні кігті навколо острова. Він запитав тихим, настрашеним голосом:
— То це там сталося? Де ти вийшов у море під час відпливу, щоб можна було запустити палаючі стріли в ішаранські кораблі?
Уто махнув рукою вниз і трохи ліворуч.
— Там. Коли починається відплив, риф оголюється і спритний чоловік може стрибати з виступу на виступ, але для цього треба точно розрахувати час.
Очі Мандана сяяли від захоплення.
— Уто з Рифу повернувся на острів Фулкор. Нехай ішаранці остерігаються.
77
Наступні кілька днів Адан і Пенда провели в підготовці до своєї загадкової поїздки в пустелю. Гом метушився, збираючи необхідні речі, перейнятий хвилюванням.
Радники Адана були обурені самою думкою, що їхні король і королева приєднаються до Лютих у небезпечному полюванні на дракона. Вартові Стяга наполягали, що мають вирушити разом з ними, щоб служити їм озброєним супроводом, і, хоч Адан не міг приховати від самого себе хвилювання, що його охоплювало, він все ж намагався звучати переконливо:
— Ми повинні прийняти гарантії безпеки від королеви By. Піщані Люті — це велика і страшна сила, тож ми мусимо показати, що довіряємо їм.
— А ми довіряємо? — спитала Пенда, піднімаючи брови.
Адан поміркував і зупинився на прагматичній відповіді:
— Якщо піщані Люті намагаються домогтися союзу з нами, то для них було би неприпустимим нас убити, чи не так?
Збираючись у непросту подорож, обираючи надійний одяг Утауків замість мереживного королівського вбрання, Пенда посміхнулася до чоловіка.
— Кра, твоєю дружиною, безумовно, бути цікаво, Старфолле.
Вона дістала шкіряні штани, міцні черевики та одяг з кармазинового й чорного шовків. Швачки підігнали приготований одяг, аби він підходив до її животика, що поступово збільшувався.
Через п’ять днів одразу пополудні прибули Кво та супровід піщаних Лютих — золотошкірі воїни з волоссям кольору світлого меду, в яке було вплетено тонкі металеві кільця. Люті, окрім суворого мага, були озброєні короткими списами з наконечниками з обсидіану та тонкими спіральними держаками, і всі вони приїхали на міцних ауґах. Дві ящіркоподібні істоти мали порожні сідла, підготовлені для гостей Лютих.
Почет Лютих залишився за воротами, на яких усе ще виднілася темна пляма в тому місці, куди гатив безтямний звір, забившись до смерті. Адан і Пенда вже були готові зі спакованими речами та дорожнім одягом, не бажаючи змушувати своїх примхливих провідників чекати. Ксар їхав на шкіряній накладці на плечі Пенди, хоча шалапутний ска міг знайти спосіб завдати прикрощів.
Зі свого ауґа Кво всміхнувся до короля.
— Адане Старфолле, я радий, що ти дослухався до мого запрошення.
— Я думав, що це запрошення королеви By, — відказав Адан.
— By дозволяє мені говорити за неї. — Він надув губи, але згодом просяяв. — Вам обом сподобається наше полювання на дракона.
Адан кивнув.
— Буде добре побачити все на власні очі, на той випадок, якщо одного дня Баннрія потерпатиме від нашестя драконів.
Кво, посміхнувшись, повернувся до мага Лютих і решти воїнів:
— А мені подобається цей людський король!
Мешканці Баннрії зібралися біля стін і воріт, щоб спостерігати за від’їздом, але їхні схвальні вигуки звучали стримано. Адан повернувся, щоб заспокійливо помахати своєму народові.
— Ми вирушаємо в чудову пригоду з нашими новими друзями. Після повернення ми з Пендою розповімо прекрасні історії.
Безперечно, — сказав Кво і вказав жестом на два порожні сідла на ауґах. — Сідайте і вирушаймо.
Адан розглядав дивне, низько посаджене сідло. Він повернувся, щоб допомогти Пенді, проте вона скочила в сідло з легкістю і грацією, яких йому ніколи не досягти. Вона по-королівськи сиділа верхи на своєму ауґові, готова рушати і чекаючи лише на нього. Ксар, тримаючись на її плечі, махнув крилами і видав схвальний гул.
Підійшовши до другого ауґи, Адан удав, що знає, як їхати на такому звірові, і спромігся забратися в сідло, не зробивши з себе посміховисько. Він узявся за віжки, відчуваючи під собою могутнє створіння.
Люті розвернули своїх ауґів, і звірі незграбно рушили дорогою, прямуючи до пагорбів і пустель, що простягнися за ними. Адан озирнувся на Баннрію, потім подивився вдалину, намагаючись підготуватися до будь-чого, що їх чекало попереду.
Ауґи, тупаючи по дорозі, підняли велику хмару куряви і Адан незабаром зрозумів, що коричневий серпанок — це своєрідне маскування, викликане Лютими.
Кво вигукнув:
— Досить вже цих церемоній! Моїй сестрі не терпиться почати, та й цей дракон нас не чекатиме. — Він злегка всміхнувся. — Тримайтеся. Це вас трохи збадьорить.
Нахилившись, ауґи швидко помчали на своїх масивних лапах. Чорні язики висовувалися з їхніх пащек, ніби облизуючи повітря. Адан схопився за виступ на твердому сідлі й поглянув на Пенду. Яскрава посмішка засяяла на її обличчі, а темне волосся розвівалося за спиною. Попри напругу, яку
