Неправильний друг {реальності} - Страгозорый

     З його габаритами чоловіку було досить складно розвідувати те, що відбувається внизу й намагатись при цьому бути непомітним навіть коли він вже не намагається щось роздивитись. Але на диво, Гордону це якимось чином вдається досить легко.

— І що нам робити? 

    У мене вже була ідея, чому різко, без причини з'явились ті потвори на вулицях. Іскрафлірт. Він настільки захопив мене, що зміг вільно впустити сюди, у, здавалось би, зовсім не небезпечний свій цих монстрів. І як йому це взагалі вдалося? 

— Треба провести ще декілька ритуалів, щоб ослабити контроль цього покидька й дати тобі можливість нарешті вибратися звідси. - Мовивши це, чоловік дістав крейду.

     Я слідкувала за тим, як Гордон малює нові візерунки на підлозі, а потім розкладає якісь свої трави.

— Гадаєш, це спрацює? - Запитую, боячись того, що може знову не спрацювати, як в перший раз.

— Повинно спрацювати. Якщо не спрацює - я вже не знаю, що його треба буде робити. Тоді усі надії будуть тільки на тебе.

    Коли усе було нарешті завершено, Гордон заплющив очі. Спочатку могло здатися, що він медитує, чи робить щось подібне, але ні. Якщо б він був без маски, я би бачила те, як рухаються його губи.

     Новий спалах. Крик Гордона. Темрява.