Прокляття рейлі - Вікторія Сурен

— Все чисто. На нас підозр немає, — зітхає Ру, облишивши Сон Суджі. — Ну взагалі-то я сказав, що Дінара також була з нами, хоча ж насправді ти десь бігала, — додає він, невдоволено оглянувши мене. Суджі причиняє за собою двері, байдуже обводячи очима ці хороми. Здається, вони з Ру встигли посваритися. Або просто нерви трясуться.

— Вибач. Наступного разу, коли піду попісяти, візьму тебе з собою.

Ру пирскає зо сміху, але якось злобно.

— Це ж ти співала пісеньки про вбивства. А ця взагалі не розуміє, де знаходиться, — гарикає він у бік Суджі. — Їй би в санаторій на кілька тижнів.

— Стули писок, бляшанка іржава, — шикає подруга.

— Пустоголовий мрець, — не відступає Ламберсон, а тоді підходить до мене, двічі стукнувши кулаком по дверях до вбиральні.

— Я заходжу.

— Ні!

— Це моя ванна, не нахабній.

І він справді заходить. Я також схиляю свою голову до страх якого чорного приміщення. Моя ванна, то підводне царство, а тут згоріле пекло з власним Люцифером. Хейг сидить на підлозі, закинувши голову на стіну й намагається не стогнати, хапаючись за шлунок.

— Це ж скільки випити треба було, — іронічно тягне Суджі, і я помічаю, що подруга віднайшла графин з коньяком. Вона не соромиться, коли починає пили його прямо з горла.

Я знову обертаюся до хлопців, зробивши несміливий крок вперед:

— Я принесла чаю…

Але Люци раптом гарчить, глянувши знизу на Ру. Махає рукою у мій бік, навіть не подивившись:

— Нащо ти їх сюди привів!?

— Самі прийшли, — фиркає Ру, а тоді так серйозно оцінює друга, що мені враз стає страшно. Його міцне тіло більше не здається безпечним, бо Ру переводить очі на перелякану та закам’янілу мене. Я враз опускаю голову на чай, вивчаючи хвилі, які сама ж і створюю. Хочеться заховатися за волоссям, але я стягнула кучері у високий хвіст, тому почуваюся голою та незахищеною.