Утрачений світ - Артур Конан Дойль

Рафлса Гоу перенесли до його кімнати — зробили це повільно, й шанобливо, бо його любили всі, хто служив йому. Роберт і полісмен залишилися у лабораторії. Глибоко вражений, молодий художник снував поміж цієї загальної руйнації. На підлозі лежав великий молот — очевидячки, ним Гоу розтовк електричну машинерію, після того як за її допомогою перетворив на протіл усі свої золоті запаси. Скарбниця, що так була зачарувала Роберта, тепер стояла пусткою з чотирма голими стінами, і тільки лискучий порох на підлозі свідчив про долю розкішної колекції коштовностей, яка сама собою становила просто неймовірне багатство. З усіх апаратів ані одного не вціліло, навіть скляний стіл було розбито на три уламки. Рішуче й енергійно, видно, діяв Рафлс Гоу в цей день.

І раптом Роберт згадав про таємницю в шкатулці, захованій в окутій залізом скрині. Вона ж мала відкрити йому останню, найсуттєвішу ланку в процесі перетворення інших металів на золото! Чи ж збереглася та записка? Тремтячи від збудження, він відкрив здоровенну скриню й дістав шкатулку зі слонової кості. Вона була замкнена, але ключ стирчав в отворі. Роберт крутнув ключика й відкинув покришку. Всередині лежав аркуш білого паперу з написаним угорі його, Роберта, ім'ям. Тремкими пальцями він розгорнув того аркуша. То чи стане він спадкоємцем казкових багатств, а чи так і залишиться вбогим художником, що все життя борсатиметься в тенетах нестатків? Записку було датовано сьогоднішнім числом, і говорилося в ній таке:

«Любий мій Роберте! Свою таємницю я забираю з собою. Не можу навіть сказати вам, як я вдячний Небу за те, що не в усьому відкрився перед вами і не наділив вас спадком, який приніс би нещастя вам і вашим ближнім. Щодо мене самого, то я ледве чи мав хоч одну щасливу хвилину, відколи здійснив це відкриття. Та я ладен був терпіти це все, якби знав, що чиню добро людям, але, на жаль, я домігся тільки того, що роботящі ставали неробами, люди, задоволені своєю долею, перетворювались на захланних паразитів і, що найгірше, чисті й шляхетні жінки робились облудницями й лицемірками. Якщо такий був наслідок моїх дій у малому масштабі, то чи ж міг я сподіватися чогось кращого, якби взявся здійснювати ті широкі плани, які ми з вами обговорювали? Всі мої життєві мрії розвіялися. Що ж до мене особисто, то ми з вами більше ніколи не побачимось. Я повернуся до своїх наукових студій, з яких і починав. Якщо тут я зможу зробити лише дрібку добра, то зате не заподію нікому й шкоди. Моя воля така, щоб усе вартніше, що лишається в моєму домі, розпродати, а одержані кошти поділити між доброчинними закладами Бірмінгема. Я від'їду сьогодні ж таки ввечері, якщо краще почуватимуся, бо мене весь день дуже непокоїть гострий біль у попереку. Схоже на те, що багатство зле впливає як на душевний спокій, так і на стан здоров'я. Прощавайте, Роберте, і бажаю вам ніколи в житті не зазнати такої тяжкої гризоти на серці, якої зазнав я сьогодні. Щиро ваш –

Рафлс Гоу».

— То це самогубство, сер? Самогубство? — запитав полісмен, коли Роберт сховав записку до кишені.

— Ні, — відказав той. — Гадаю, у нього просто серце не витримало.

Отож усі дивовижні пристрої Великого Палацу розібрали, і різьблення та золото, книжки й картини — все пішло з аукціону, і чимало нужденних чоловіків і жінок, які нічого не чули про Рафлса Гоу за його життя, стали благословляти його ім'я після того, як він помер. Будинок придбала якась компанія і переобладнала на водолікарню, і з тих, хто відвідує цей заклад задля поліпшення здоров'я чи підтримання життєвого тонусу, майже ніхто не знає про дивну історію самої цієї споруди.

Лихий вплив, що його багатство Гоу ширило навколо себе, здавалося, не ослабнув і по смерті власника. Старий Макінтайр і досі перебуває в лікарні для душевнохворих — він збирає тепер шматочки дерева й металу, вважаючи їх за бруски золота. Роберт Макінтайр зробився вічно похнюпленим і роздратованим, він без кінця повторює той самий дослід, який ніяк йому не дається. Своє малярство він занехаяв, і всі невеликі статки витрачає на різну хімічну й електричну апаратуру, марно силкуючись відкрити ту втрачену ланку. Живе він із сестрою, яка веде хатнє господарство; вона мовчазна й похмура жінка, досі ще гарна й велична виглядом, хоч і з гіркотою та повсякчасною невдоволеністю в душі. Останнім часом, правда, вона багато часу почала приділяти доброчинній діяльності й стала такою ревною помічницею нового вікарія, аж серед місцевої людності шириться думка, що він, можливо, вже й не схоче відпустити її від себе. А такий поголос у невеликих містечках рідко буває безпідставним. Щодо Гектора Сперлінга, то він і далі служить у військовому флоті, і, здається, дотримується батькової поради не думати про одруження, поки не стане капітаном корабля. Тож з усіх, хто мав дотичність до багатства Рафлса Гоу, йому одному це, можливо, вийшло на добре.

ЗМІСТ

Жлуктенко Наталя. Незвичайні долі героїв Артура Конан Дойля

УТРАЧЕНИЙ СВІТ. Переклад Миколи Іванова. За редакцією Ростислава Доценка

ВІДКРИТТЯ РАФЛСА ГОУ. Переклад Ростислава Доценка

Примітки

1

Це відповідає 22–30° за Цельсієм.

2

Ні кроку назад! (Латин.).

3

Нині відпускаєш! (Латин.; Євапг. від Луки, 2,29.)

4

Щасливої дороги! (Фр.)

5

«Біблія вбогих» (латин.) — книга малюнків на біблійні тема з пояснювальними текстами.

6

У А. К. Дойля питома вага металів подається за науковими даними кінця XIX ст.

7

Крайня межа (латин.).