Сивий Капiтан - Володимир Миколайович Владко
- Що ж тодi робити? Ти й сам бачиш, що вiн - чужий!
- Не чужий, а плутаний i суперечливий, - вiдрiзав Фредо Вiкторе. - I ми мусимо не вiдмахнутися вiд нього, а спробувати вплинути на цю плутану людину. Хiба можна недооцiнювати тiєї користi, яку мiг би дати загальнiй справi Сивий Капiтан, коли б пощастило вплинути на нього, коли б вiн став на справжнiй шлях боротьби? Хiба ж важко уявити собi, який разючий ефект дав би прихiд талановитого i, якщо хочете, по-своєму могутнього Сивого Капiтана до наших лав? Припустiть на хвилину, що вiн зрозумiв безнадiйнiсть, приреченiсть своєї запеклої iндивiдуальної боротьби з фалангiзмом. Припустiть, що вiн з його "Люцифером" не витрачає сили на безглуздi бiйки з полiцiєю i жандармерiєю, на знищення кiлькох десяткiв ворогiв, на мiсце яких уряд Фернандеса завтра ж поставить сотнi iнших. Припустiть, нарештi, що вiн виступає разом з нами у вiдповiдний момент на вирiшальний бiй. Хiба ж ви не погодитеся, що це значною, дуже значною мiрою допомогло б нашiй перемозi?.. Що скажете, товаришi?
- Припустити можна, але здiйснити таке не вдасться. Вiн чужа людина. Його вчинки доводять це, - вiдгукнувся той самий непримиренний голос.
- Якщо можна припустити, то треба й спробувати, - твердо вiдповiв Фредо Вiкторе. - Ми мусимо вжити всiх заходiв, щоб могутня зброя Сивого Капiтана, його "Люцифер", його технiчнi здiбностi, талант i вмiння послужили нашiй загальнiй справi. Було б злочином перед народом не зробити цього, бо це заощадить нам чимало жертв пiд час вирiшальних боїв, день яких наближається. Хоч яким це здається важким, треба спробувати вплинути на Сивого Капiтана...
- То, може, ти, Фредо, i зробиш це?
- А хоч би й я! Я згоден взяти на себе переговори з Сивим Капiтаном. Через деяких вiдомих менi людей я можу запропонувати йому такi переговори. Звiсно, я не можу ручитися за їх успiх...
- Ще б пак!
- Але в разi згоди комiтету я зроблю це. Признаюся, що i в мене не дуже багато надiї на позитивнi наслiдки. Проте тодi ми чесно зможемо визнати, що зробили все, залежне вiд нас. А якщо будуть позитивнi наслiдки, то ще краще. В усякому разi, товаришi, я вважаю, що ми не маємо права не використати всiх можливостей. Справа надто важлива! Отож, якщо немає заперечень, я ставлю на голосування цю пропозицiю. Хто за те, щоб ще раз спробувати дiйти згоди з Сивим Капiтаном i доручити менi провадити з ним переговори, прошу пiднести руки!
Пропозицiя Фредо Вiкторе була ухвалена одностайно. За неї голосували навiть тi кiлька членiв комiтету, якi весь час перед тим викрикували про недоцiльнiсть будь-яких розмов з Сивим Капiтаном. Вдумливi i переконливi слова голови комiтету примусили їх погодитися з тим, що треба зробити ще одну, бодай i не дуже надiйну спробу.
Справа наближення перемоги, справа згуртування сил народу в його боротьбi проти фалангiстського режиму примушувала погодитися з Фредо Вiкторе. Це розумiв кожен.
Розумiв, проте, чи вiрив у те, що Фредо Вiкторе досягне успiху?
Мабуть, нi. Голова пiдпiльного комiтету усвiдомлював це, тим бiльше, що i в нього було чимало сумнiвiв.
Але, як сказав Фредо Вiкторе, справа була надто важлива, - i вiн iшов на цей крок.
Роздiл сiмнадцятий
1. ЄДИНИЙ ЗАКОН - ЦЕ МIЙ ЗАКОН!
Вечiрнi газети не принесли жителям столицi нiяких важливих новин, вони лише знов i знов повторювали те, що було видрукувано в ранкових. Люди чекали якогось офiцiйного урядового повiдомлення в справi Сивого Капiтана. Але уряд усе ще мовчав. I це ще бiльше нервувало.
Увечерi з якихось невiдомих джерел по мiсту поповзли чутки про те, що через деякий час по радiо передаватиметься важливе повiдомлення мiнiстерства внутрiшнiх справ. I хоча нiхто не знав, чи мають цi чутки реальнi пiдстави, чи є вони чиєюсь вигадкою, бiля радiоприймачiв i вуличних репродукторiв збиралися люди й чекали: кожному хотiлося першому довiдатися про тi заходи, якi уряд збирається вжити проти людини, оголошеної поза законом.
I от настав час передачi вечiрнiх новин. Диктор своїм випестуваним голосом промовив кiлька вступних слiв i потiм урочисто повiдомив:
- Увага, увага! Зараз ми будемо передавати повiдомлення мiнiстерства внутрiшнiх справ про державного злочинця, так званого Сивого Капiтана. Слухайте, слухайте!..
Слухачi насторожилися, перезирнулись: ось воно! Чутки не були марними!
Але їх чекала несподiванка. Та не лише їх, а й самого мiнiстра внутрiшнiх справ!
Голос диктора враз наче захлинувся. В репродукторах щось хрипко зашарудiло, пролунав пронизливий свист, схожий на виття сирени, тривожної, пересторожливої. I тодi репродуктори заговорили знову, проте вже зовсiм iншим голосом, дещо напруженим, але чiтким i ясним:
- Так, слухайте повiдомлення про так званого державного злочинця Сивого Капiтана! Тiльки це повiдомлення робитиме не мiнiстерство внутрiшнiх справ злочинного генерала Фернандеса, якому, по сутi, нема чого й сказати, а сам Сивий Капiтан! Слухайте, люди, з вами говорить Сивий Капiтан, який .через голову фалангiстського уряду звертається до всiх! Слухайте, це говорить Сивий Капiтан!
Юрби слухачiв завмерли бiля репродукторiв. Десь задзвонили тривожнi дзвiнки телефонiв, десь забiгали й заметушилися полiцаї й жандарми. З гаражiв вихопилися мотоцикли й автомобiлi, в них на ходу стрибали озброєнi агенти, розганяючи прохожих пронизливими сигналами. Можливо, вони поспiшали до радiостанцiї, до радiопередавача столицi, щоб спинити його роботу, щоб обiрвати промову Сивого Капiтана?
Тим часом голос з репродукторiв не замовкав. Тi, хто чув Сивого Капiтана ранiше, помiчали навiть деякi змiни в його голосi, що звучав тепер напружено, загрозливо, позбавлений спокiйного, дещо презирливого забарвлення, яке було властиве йому тодi. Так, це говорив той самий Сивий Капiтан, але разом з тим i не той!
Цей голос лунав усюди в столицi, лунав з усiх репродукторiв, з усiх приймачiв. Чути його було i в маленькiй каютi "Люцифера",
