Червона зона - Артем Чапай

й не вистачало й того, що заробляв я. Вона повторювала, що все, чого не дiстане вiд мене, дiстане вiд iншого чоловiка. Вона стверджувала, що колишнiй коханець Андрiй знову, за її виразом, пiдкочує до неї яйця.

Я сидiв на письмовому столi, схрестивши гомiлки й тримаючись руками за край лакованої темно-коричневої кришки. Ногами до пiдлоги не дiставав. Нiна ходила передi мною туди-сюди по кiмнатi. Я опускав голову дедалi нижче i вкотре питав себе, як я мiг закохатись у це створiння.

– Я повернусь до чоловiка, – Нiна зупинилась навпроти мене. – Вiн тепер бiльше за тебе заробляє!

Я пiдвiв погляд. Її зеленi очi звузились. Коротке руде волосся в поєднаннi з зеленими очима збуджувало навiть зараз.

– Або нiiі, – протягнула Нiна. – Краще до Андрiя.

– Ну й чим ти не… – останнє слово я сказав пошепки, опустивши голову. Сидячи на столi й тримаючись руками за його край.

– Ш-ш-ш-ш-шо?! – її голос пiднявся на три тони вгору. Нiна пiдскочила до мене. – Щ-що ти сказав, ур-род? – вона заводилась. – Я тобi скiльки повторювала: це природно! Жiнка шукає самця, в якому може бути впевнена! Що вiн забезпечить її, її дiтей! Я ж тебе вчила: жiнку роздягає той, хто її одягає! Я не хочу, щоб мої дiти росли в червонiй зонi!

Я сидiв перед нею, втягнувши голову в плечi. А Нiна не могла зупинитися:

– Але ти все одно вважаєш подумки, що я проститутка. Так? Як ти там жвендiв? Зараз… А! Стосунки з розрахунку – оптова проституцiя? Фiл-л-лософ й-йобаний!

Не пiднiмаючи голови, я дивився на її стрункi ноги. Нiна зупинилася навпроти мене. Вона ходила вдома в довгiй блiдо-бежевiй футболцi, пiд якою нiчого не було.

– Дивись менi в очi! – наказала Нiна.

Я пiдняв обличчя й миттєво отримав кулаком у нiс. Її кулак був маленький i дуже твердий.

– Нiна! – менi з очей бризнули сльози.

Вона вдарила ще раз i влучила по губах. Я вiдвернувся вбiк i знов дiстав по носi. Твердий маленький кулак. Я сидiв, схрестивши ноги в литках, на столi. Я не знав, що робити. Мама все життя вчила мене, що жiнку не можна вдарити за жодних обставин.

Я десяток разiв пробував пiти вiд Нiни. Вона щоразу знаходила мене, хоч би де я був. Вона знала всiх знайомих, у яких я мiг ховатися вiд неї: ми були разом понад два роки. Якщо не дiяли сльози й освiдчення в коханнi – бо Нiна була здатна i на теплу нiжнiсть, у якiй я розчинявся – вона перемикалася на шантаж. Наприклад, починала верещати на весь пiд'їзд «допоможiть! рятуйте!», чи пiдбiгала на вулицi до «справжнього мужчини» i просила по-чоловiчому поговорити з «цим козлом». Мужики велися. Всi мужики на неї велися. Я тодi йшов iз Нiною геть, а вона чiплялася за мою руку, смiялась i бiльше не звертала уваги на справжнього мужчину.

– Проститутка так не зробить, правда? – в'їдливо запитала Нiна.

Я пiдняв голову, затикаючи нiс великим i вказiвним пальцями, щоб перестала текти кров. Нiна пiдiйшла впритул i поклала руку менi на плече. Я здригнувся.

– Ну, ну, зайченя, – її теплий голос тепер розтiкався бальзамом.

Вона погладила мене по щоцi. Нiна завжди переходила з одного стану в iнший миттєво, нiби клацнувши перемикачем. Зараз це нiжнiсть. Я зрозумiв, що бiльше мене не битимуть, i вiд полегшення розплакався. Тепер сльози текли по-справжньому, я кiлька разiв схлипнув i заридав.

– Ну, ну, зайченя, – Нiна обiйняла мене за шию. – Витри сльозки. Або дай я витру.

Вона взяла край своєї футболки й задерла її, щоб дiстати до мого обличчя. Я бачив її стрижений лобок i плаский живiт. Нiна ретельно обтерла мене вiд кровi пiд носом та вiд слiз на щоках i, не вiдпускаючи краю футболки, iншою рукою пiдняла моє обличчя й дуже м'яко, ледь торкаючись, стала цiлувати мене:

– М-м-м, якi губки. Я по них теж влучила? Ум-м. Моє зайченя. Як вони розпухли. Якi вони м'якенькi. Такi яскравi, червонi губки.

Вона перевела погляд на свою руку, в якiй досi тримала край футболки:

– Ой, замастилася, – вiдпустила мене й обома руками стягнула футболку через голову, лишившись передi мною гола. Нiна не дивлячись вiдкинула футболку вбiк, обiйняла мене обома руками за шию, вигнулась усiм тiлом i опинилася мiж моїх розведених нiг, притулилася теплим животом, я подався на столi вперед, зiсковзнув, обiйняв її голе тiло, однiєю рукою ковзнув по талiї вниз, iншою притис її до себе, Нiна вiдхилилася назад, тягнучи мене до лiжка, й вiд того, що бiль минув i що болю зараз не буде, було так солодко, що я розчинився.

Вранцi ми знову посварилися, я заговорив про те, що треба розійтися. Коли Нiна зрозуміла, що я налаштований серйозно, спробувала вдарити, але я встиг ухилитися, бо чекав цього. Вона схопила кухонного ножа i погналася за мною по квартирi. Я прикривався табуреткою, як щитом. Нiна дiстала з-пiд лiжка презерватив iз наслiдком учорашнього примирення. Вона вимахувала ним i погрожувала забруднити себе зсередини та подати заяву про зґвалтування. Я вискочив iз квартири й буквально втiк. Напiвроздягнена Нiна гналася за мною по вулицi, але я бiгаю швидше.

***

Так, у цьому кiоску вона мене точно не знайде. У темрявi я навiть захихотiв вiд радості.

Вранцi, поки я мився в канавi, прибiг Алiк у спортивному костюмi. Вiн перейшов на крок, побачивши, що кiоск вiдчинений, тож я поспiшив одягти футболку й повернутися:

– Я тут!

– А. Так рано приходиш, молодець. Я хотiв по дорозi назад, але раз ти вже тут…

Алiк розстiбнув блискавку на бiчнiй кишенi спортивних штанiв i дiстав грошi. Я запитально глянув на нього й побачив, що вiн нiяковiє:

– Ось! Сьогоднi три мiсяцi, як ти у мене працюєш. На.

Я невпевнено потягся рукою по грошi. Алiк додав скоромовкою i трохи затинаючись:

– Маленька премiя. Пiдвищити зарплату поки не можу, а так.

– Дякую, – я уявив лагiднi темно-карi очi його безiменної дружини й повторив: – Дякую.

Алiк кивнув, нiби вбираючи голову в плечi, махнув рукою й стартував далi. Вiн бiгав повiльно i дрiбним кроком. Його черевце вiбрувало щоразу, як нога торкалася землi.

Я кiлька днiв ходив iз премiальними по секонд-хендах. У зону прийшла спека. Вночi температура не опускалася нижче тридцяти. Досвiтньої прохолоди тепер не було. Коли о п'ятiй ранку я вiдчиняв кiоск зсередини, то натикався на стiну