Туманність Андромеди - Іван Антонович Єфремов
Двері захисної огорожі, побудованої навколо – операційної, гучно розсунулись, і Аф Нут, мружачись і потягуючись, з’явився в оточенні своїх помічників. Стомлена й бліда Евда Наль зустріла його і подала спадкову карту. Аф Нут жадібно схопив її, переглянув і зітхнув.
– Здається, все буде гаразд. Ходімо відпочивати!
– А… якщо він опритомніє?
– Ходімте! Опритомніти він не може. Хіба ми такі тупі, щоб не передбачити цього?
– Скільки треба чекати?
– Чотирип’ять днів. Якщо біологічні визначення точні і розрахунки правильні, тоді можна буде оперувати знову, помістивши органи назад. Потім – свідомість…
– Скільки ви зможете тут пробути?
– Днів десять. Катастрофа якраз випала на час перерви занять. Скористаюся з нагоди оглянути Тібет – тут я ще не бував. Моя доля – жити там, де найбільше людей, тобто в жилому поясі!
Евда Наль захоплено глянула на хірурга. Аф Нут похмуро усміхнувся:
– Ви дивитесь на мене, як, мабуть, раніше дивились на зображення бога. Не личить наймудрішій з моїх учениць!
– Я справді поновому бачу вас. Вперше життя дорогої мені людини в руках хірурга, і я добре розумію переживання тих людей, які стикаються з вашим мистецтвом… Знання зливається з неповторною майстерністю!
– Гаразд! Захоплюйтесь, якщо вам це треба. А я встигну зробити вашому фізикові не тільки другу операцію, а й третю…
– Яку третю? – насторожилась Евда Наль, але Аф Нут, хитро примружившись, показав на стежку, що вела вгору від обсерваторії.
По ній, опустивши голову, шкутильгав Мвен Мас.
– Ось іще поклонник мого мистецтва… мимоволі. Поговоріть з ним, якщо не можете відпочивати, а мені необхідно…
Хірург зник за виступом пагорба, де був тимчасовий будинок медиків. Евда Наль помітила здалеку, як змарнів і постарів завідуючий зовнішніми станціями… Ні, Мвен Мас уже більше нічим не завідує. Вона передала африканцеві все, що розповів їй Аф Нут, і той полегшено зітхнув.
– Тоді і я поїду через десять днів!
– Чи правильно ви робите, Мвен? Я ще приголомшена, щоб продумати все це, але мені здається, що ваша провина не вимагає такого рішучого осуду.
Мвен Мас хворобливо зморщився.
– Я захопився блискучою теорією Рен Боза. Я не мав права вкладати всю силу Землі в першу ж пробу.
– Рен Боз доводив, що з меншою силою марно було б пробувати, – заперечила Евда.
– Це правильно, але треба було б проробити побічні експерименти. А я виявився надто нетерплячий і не хотів чекати роки. Не говоріть даремно – Рада підтвердить мою думку, і Контроль Честі та Права не відмінить її.
– Я сама – член Контролю Честі і Права!
– Крім вас, там ще десять чоловік. А оскільки моя справа всепланетна, то вам доведеться вирішувати з’єднаними Контролями Півдня і Півночі – всього двадцять один чоловік, окрім вас…
Евда Наль поклала руку йому на плече.
– Сядьмо, Мвен, ви ледве стоїте на ногах. Знаєте, що коли перші лікарі оглянули Рена, то вони вирішили зібрати консиліум смерті?
– Знаю. Не вистачало двох чоловік. Лікарі – консервативний народ, а за давніми положеннями, яких ще не додумалися скасувати, вирішити легку смерть хворого можуть тільки двадцять два чоловіки.
– Ще недавно консиліум смерті складався з шістдесяти лікарів!
– Це був пережиток того самого страху зловживань, через який у далеку давнину лікарі прирікали хворих на тривалі й даремні муки, а їх близьких – на важкі моральні страждання, коли виходу вже не було і смерть могла б бути легкою і швидкою. Але бачите, якою корисною виявилась традиція – двох лікарів не вистачило, а мені пощастило викликати Аф Нута… завдяки Грому Орму.
– Про це я й хочу вам нагадати. Ваш консиліум громадянської смерті поки що складається з однієї людини!
Мвен Мас взяв руки Евди і підніс до своїх губів. Та дозволила йому цей жест великої і інтимної дружби. Зараз вона була одна у нього, сильного, але пригніченого моральною відповідальністю. Одна… Коли б на її місці опинилася Чара? Ні, щоб прийняти Чару зараз, африканцеві потрібне було б душевне піднесення, на яке він ще не мав сил. Хай усе йде як іде, до видужання Рен Воза і до Ради Зореплавання!
– Ви не знаєте, яка третя операція чекає Рена? – змінила Евда розмову.
Мвен Мас якийсь час думав, пригадуючи розмову з Аф Нутом.
– Він хоче скористатися з того, що організм Рен Воза відкритий, і очистити його від накопиченої ентропії. Те, що робиться повільно й важко з допомогою фізіохімотерапії, в поєднанні з такою капітальною хірургією буде зроблено значно швидше й ґрунтовніше.
Евда Наль спробувала пригадати все, що знала про основи довголіття – очищення організму від ентропії. Риб’ячі, ящірні предки людини лишили в її організмі нашарування суперечливих фізіологічних будов, і кожне з них мало свої особливості утворення ентропічних залишків життєдіяльності. Вивчені протягом тисячоліть, ці давні структури – колись вогнища старіння і хвороб – почали піддавати енергетичному очищенню – хімічному та променевому промиванню і хвильовому струшуванню старіючого організму.
У природі звільнення живих істот від збільшуваної ентропії і є необхідністю народження від різних особин, що походять з різних місць, тобто з різних спадкових ліній. Це перетасовування спадковості у боротьбі з ентропією і черпання нових сил з навколишнього світу – найскладніша загадка науки, над розумінням якої вже тисячі років билися біологи, фізики, палеонтологи та математики. Але битися варто було – можлива тривалість життя вже досягла майже двохсот років, а найголовніше – зникла виснажлива старість.
Мвен Мас вгадав думки психіатра.
– Я подумав про нову велику суперечність нашого життя, – неквапливо сказав африканець. – Могутня біологічна медицина, що наповнює організм новими силами, і всезростаюча творча робота мозку, що швидко спалює людину. Як усе складно в законах нашого світу!
– Це правильно, і тому ми затримуємо поки що розвиток третьої сигнальної системи людини, – погодилася Евда Наль. – Читання думок
