Екст - Геннадій Обушній
3. Якщо до 15 березня 2027 року наша точка зору з викладених питань не знайде розуміння, то ми з 16 березня 2027 року змушені будемо припинити будь-яку діяльність з космічних вантажоперевезень, виключаючи перевезення для власних потреб, рятувальні експедиції і перевезення за контрактами, укладеними до 14 січня 2027 року.
Починаючи з сьогоднішнього дня, ми припиняємо укладати нові контракти і лонгувати попередні.
4. Все сказане може стосуватися й контрактів на виконання науково-дослідних програм на Острові і станції „Паросток“.
5. Незалежно від цього, ми починаємо новий етап реалізації власної космічної програми, що складається з модернізації Острова та випробувального полігону в Аргентині; розширення й модернізації нашої проміжної геосинхронной станції „Паросток“; будівництва місячної дослідницької станції „Семаргл“.
Можливо, ми помиляємося в наших оцінках і висновках. Найближче майбутнє все розставить по своїх місцях. Ми закликаємо людей і держави думати, зважувати і тільки потім вирішувати.
Острів, 15 січня 2027 року».
Який був результат цієї заяви? Практично нульовий. Сайт Вулика був зламаний і не працював два місяці. З медіа тільки CNN дала сюжет про якісь декларації Вулика. В ООН питання обговорили в кулуарах і визнали другорядним, на Асамблею не виносили. Відповідно прес-конференцію визнали зайвою до з’ясування всіх обставин і завершення розслідувань. Кілька маленьких держав наполягали на розгляді, але безуспішно. Їх назви не збереглися, та й чи в цьому річ? Головне, що ця колізія залишилася непоміченою світом. Та й чи була можливість для взаємопорозуміння? Радше за все ні. Людська цивілізація рухалася своїм шляхом, і ніхто з можновладців нічого не хотів змінювати. Не обмежене жодними рамками право приватної власності породжувало ілюзії, у кожного свої. Механізму планетарного референдуму не існувало, як, втім, і зараз, і думку населення забули запитати. Широкого розголосу й громадського обговорення тоді не було. Не було тоді, немає на Землі й зараз.
Наступний документ з архіву Федерації
Загальні збори на Острові 16 січня 2027 року
«Зранку Острів гудів, як справжній розтривожений вулик. Якась незрозуміла інформація прийшла ззовні ще вчора через особисті дзвінки знайомих журналістів. Але вранці по інтеркому прес-центр оголосив, що о 20.00 в клубі „Вітрило“ призначаються загальні збори всіх острів’ян, за винятком вахтових. З цієї нагоди концерт волинщика Родіона переноситься на завтра, в зв’язку з чим адміністрація щиро жалкує. Оголошення було зачитано українською грубим басолі Ніка Бомбардира, а англійською ніжним голоском Ірен Піаф.
Кожен зрозумів, що відбувається щось серйозне, від чого, можливо, буде багато залежати як для Острова, так і для кожного аборигена. І потягнувся цей день нестерпно повільно. Сонце ліниво поповзла вгору, потім надовго приклеїлося в зеніті, потім знехотя покотилося вниз.
Робота не йшла на лад, розбурханий народ відчув страхітливий голод і спрагу, завдяки чешу за цей день було винищено провізії вдвічі більше звичайного.
Не додала спокою і група журналістів CNN і BBC, що примчала зранку за інтерв’ю і нахабно тинялася по Острову, дошкуляючи всіх розпитуваннями: а що за збори будуть увечері? Відлітати вони явно не збиралися.
Нарешті настав вечір. О п’ятій годині відлетіла остання маленька тургрупа. А з сторонніх залишилися тільки журналісти і зо два десятки особистих гостей острів’ян, як правило, батьків, братів, сестер.
О пів на восьму знову ожив інтерком і двічі повторив запрошення. За десять до восьмої всі вже сиділи за столами у „Вітрилі“.
Що таке клуб „Вітрило“? Просторе приміщення з двома галереями, здатне прийняти, комфортно розмістити, нагодувати і напоїти 500 осіб. Пристойний танцмайданчик і невеликий подіум. Крім „Вітрила“, на Острові було ще кілька маленьких закладів, де можна було усамітнитися невеликими компаніями. Звичайно, і у „Вітрилі“ вистачало маленьких і середніх напіввідкритих секцій. Але, природно, все залежить від необхідного рівня усамітнення.
Користуючись нагодою, всі вже зробили замовлення. Обслуговування було миттєвим, за лічені хвилини столи були накриті. Переконавшись, що замовлення виконані, всі працівники „Вітрила“ вийшли в зал і теж сіли за стіл у куточку. Концертний подіум сьогодні був порожній, за винятком досить довгого невисокого столу, на якому стояла батарея фужерів, чашок і води у всіх видах та чотирьох стільців. Більш досвідчені відзначили наявність на краю стола деякого девайса, безумовно призначеного для кип’ятіння води, кількох бляшанок і купку упаковок, явно бутербродів.
За п’ять до восьмої на подіум вийшли Ірен і Нік з прес-центру, начальник служби безпеки Дудич і Шеф. Всі розсілися, і зал затих.
Почала Ірен.
— Дорогі друзі! Ми вперше зібралися практично повним складом нашої невеликої організації, за винятком вахтових, команди „Паростка“ і екіпажу К2. Втім, вони будуть за 10 хвилин. О, вибачте, вони вже тут.
Через зал протупало три тіла в космокомках, тихо вітаючись направо й наліво, і гепнулися за свій стіл.
— Крім працюючих у Вулику, тут присутні близькі родичі деяких співробітників, що випадково опинилися сьогодні на Острові. Присутня також невелика група журналістів CNN і BBC. Як я розумію, ця група, на відміну від родичів, з’явилася тут і сьогодні аж ніяк не випадково. Хочу підкреслити, що наше зібрання — інсайдерська акція, а не прес-конференція. Тому, панове журналісти, розміщуйте камери так, щоб не заважати присутнім. Мені дуже шкода, але родичі й журналісти не зможуть ставити запитання. Сьогодні ви тільки гості. Отже, слово Шефу.
— Добрий день, друзі! Через інтерном нас чує весь Острів. Нас чує „Паросток“ та аргентинський полігон. Я зібрав вас сьогодні, щоб проінформувати про події, що відбулися і відбуваються навколо нашого Острова. Ви маєте право на достовірну інформацію з першоджерела, щоб мати можливість об’єктивно і адекватно оцінювати дані та приймати рішення. Дорогі острів’яни, штатні працівники, стажисти і практиканти! Що таке наш Острів? Юридично це громадська організація, яка працює в галузі комерційних вантажоперевезень і надає науково-дослідні послуги через свої дочірні структури. Острів, як і будь-яка компанія, має матеріальні й нематеріальні активи і персонал. Що з цього головне? Головне, що у нас є — це ви Не набір окремих індивідуумів, а колектив. Не просто склалося наше селище. Ветерани пам’ятають, як складно іноді вирішувалися тривіальні питання, скільки людей не змогло пройти школу сумісності, скільки пішло на материки за великими грішми. Нинішня аура далася Острову нелегко. Я вже старий, багато чого побачив, і мені здається, що Острів — найкращий із земних світів. Не пам’ятаю, в якого народу є прислів’я: якщо у тебе щось є, то завжди знайдеться хтось, хто захоче це відібрати Наша ключова технологія — конструкція
