Пригоди. Подорожі. Фантастика - 90 - Анатолій Григорович Михайленко
Вулкани й землетруси поєднані так само, як землетруси й цунамі: виверження вулканів спричиняє землетрус, а коливання землі здіймає грізні океанські хвилі, кидає їх на берег.
Найціннішим і більш-менш достовірним свідченням про єдиний дев’ятибальний землетрус є книжка Степана Крашенинникова “Описание земли Камчатки”.
Ім’я Крашенинникова для камчатців — що ім’я Ломоносова для Росії. Сучасник Ломоносова, академік, він перший грунтовно дослідив Камчатку й яскраво та виразно відтворив її словом. “Описание земли Камчатки” — унікальне джерело й для сьогоднішніх дослідників. Та, як часто в нас буває, вперше випущена ще 1755 року, в наш час книжка перевидавалась лише двічі: в 1918 і 1948 роках.
Погортаємо пожовклі сторінки із запахом старих газет, зупинимо погляд на розділі “Про вулкани та пов’язані з ними небезпеки”:
“6 жовтня (за старим стилем) 1737 року о третій годині ночі почався землетрус і тривав. хвилями близько чверті години так сильно, що чимало камчадальських юрт позавалювалось, а балагани попадали. Тим часом на морі здійнялись жахливий шторм і хвилювання. Несподівано на берег ринула хвиля заввишки сажнів зо три, яка зразу відлинула назад і відбігла од берега на велику відстань. Потім земля захиталася вдруге, здійнялась іще більша хвиля й так само відринула від берега, що й моря не стало видно. В цей час на дні моря в протоці з’явилися скелясті гори, яких досі ніколи не було видно, хоча землетруси й повені бували й раніше.
За чверть години по тому почались поштовхи жахливого, ні з чим не зрівняного землетрусу, а далі на берег ринула хвиля заввишки сажнів із тридцять, що, як і раніше, швидко відійшла назад. Незабаром вода ввійшла в свої береги, коливаючись через тривалі відтинки часу, інколи накриваючи берег, іноді стікаючи в море. Перед кожним поштовхом під землею було чути страшний шум і гуркіт. Від цієї повені тамтешні мешканці розорились і загинули. В деяких місцях на низьких луках виникли пагорби, які пізніше перетворились на морські затоки…
На “берегах Пенжинського (Охотського. — А. М.) моря землетрус був не такий сильний, як на східному узбережжі, тому мешканці Большерєцька нічого особливого не пережили…”
Так відбулось виверження Авачинської Сопки, що спричинило найпотужніший на Камчатці землетрус. Крашенинников спостерігав його з Большерєцька, де й ми були під час землетрусу 18 липня…
Про виверження Ключевської Сопки, найбільшого в Євразії діючого вулкана і до того ж добре вивченого, освоєного, Крашенинников писав так: “Ця жахлива пожежа тривала близько тижня з такою силою, що жителі, які були поблизу гори на рибному промислі, щомиті готувалися до смерті”.
Тож як почуваються Камчатці, коли взяти до уваги, що на півострові понад 160 вулканів і 28 із них — діючі?..
Шок напередодні нашого приїзду викликав прогноз Е. І. Несмянович. Обласні газети — партійна та комсомольська — зарясніли “сенсаціями”: обидві друкують інтерв’ю з Еммою Іванівною, що спричинює в місті хвилі жаху. Спішно робиться обстеження будинків: якої сили підземну стихію здатні вони витримати? Люди готуються до евакуації дітей, дехто вже відправив їх на материк, хоча ще є час, адже прогноз Емми Іванівни буцімто припадав на фатальні жовтень-листопад.
Неспокій, паніка охоплюють городян.
Щоб хоч якось притлумити тривогу, газети починають дорікати одна одній: хто з них правильніше витлумачив прогноз Несмянович. “Кому вірити? — перепитують спантеличені мешканці обласного центру. — В партійній газеті наводяться одні слова пророчиці, в комсомольській — інші”. Жару мимоволі додала “Правда”, надрукувавши статтю “Завтра на Землі буде землетрус”. Збуджені Камчатці не помічають слів “на Землі”, переносять висловлювання виключно на свій півострів, забуваючи, що твердження “завтра буде землетрус” завжди справедливе, бо щодня на нашій планеті їх стається десятки й сотні.
Але на Камчатці все приміряють до себе.
“Правда” друкує замітку про раціоналізатора з Петропавловська-Камчатського Тенгіза Абшілаву, який сконструював простенький, проте надійний “сейсмобудильник”, що сповіщає про найменші коливання грунту. Подібні були відомі ще в Стародавньому Китаї, в Японії сьогодні такі продаються як сувеніри. “Ну а в нас час уже б налагодити випуск “домашніх сейсмоскопів”, — пише “Правда”. — Це не просто цікаві речі і зовсім не іграшки. Саме вони, в деяких випадках, здатні виявитися вельми корисними, дати змогу людям вжити заходів, аби не захопила їх стихія зненацька, прийняти правильне рішення і навіть вирватися з можливого полону…” Словом, прилад найпростіший, але питання про його випуск газета ставить саме тоді, коли весь півострів чекає лиха.
Як би ви сприйняли таку інформацію? Звичайно, як опосередковане попередження про небезпеку.
Так на Камчатці статтю й зрозуміли.
Ажіотаж і переполох навколо прогнозу Несмянович висвітлив характерну нашу болячку: замість планомірної роботи — чергова кампанія. А потім рахуємо жертви й мільярди карбованців збитків, скрушно зітхаємо й перекладаємо гріхи то на волюнтаризм, то на командно-адміністративну систему…
Ось яке “заспокійливе” інтерв’ю надрукував “Камчатский комсомолец”:
“Кор. Наскільки реальний короткостроковий прогноз землетрусу для Камчатки, якого з нетерпінням чекає населення?
М. Клячко (директор філіалу Науково-дослідного інституту Держбуду СРСР на Камчатці). Наші китайські та японські колеги використовують не один, не два, а велику кількість методів прогнозування сейсмічної активності. В нас же відомства розрізнено проводять свої спостереження. Можна казати і про відсутність комплексної програми зменшення збитків од можливих землетрусів.
Кор. Це все в японців, а що робити в нас за умов невідомості й здогадів? Вважати інструкцію про поведінку під час землетрусів єдиною втіхою?
М. Клячко. Ми повинні повчитись в японських колег. У нас такого досвіду немає, та й спеціальних служб, на жаль, також бракує. Населення сейсмонебезпечних регіонів Японії досить добре навчене і не піддається такій паніці та психозу, як у нас. Навіть та інструкція, що розроблена для населення на Камчатці, навряд чи буде ефективною без постійних тренувань, а їх, на жаль, у нас немає…”
Чи не знайомий мотив? Ми в Києві та довкруж Чорнобиля — радіофоби, бо не віримо ні відомчій медицині, ні відомчим експертам, які три роки одностайно твердили, що після аварії на ЧАЕС жити стало заледве не краще. На Камчатці ж — панікери.
Щоб вгамувати людей, “Камчатская правда”, також посилаючись на Емму Несмянович, рішуче стверджує: катастрофічного землетрусу не буде взагалі. “Камчатский комсомолец”, звинувачений у нагнітанні паніки, друкує нове інтерв’ю з Несмянович: “Читачі неправильно зрозуміли замітку “Віща Кассандра”. “Може бути”, сказане мною для всієї Камчатки, нерівнозначне тому, що катастрофічний землетрус буде обов’язково в Петропавловську-Камчатському
