Капітула Дюни - Френк Херберт
Мерехтіння світла на якусь мить прикувало її увагу. Варіація старого питання про дерево, що падає у лісі: чи існував звук, якщо ніхто його не чув? Одраде віддала свій голос тим, хто твердив, що вібрації існували незалежно від того, чи якийсь сенсор їх зареєстрував.
«Чи таємні сенсори відстежують наше Розсіяння, ідучи за ним слідом? Які нові таланти та винаходи використовують ті, з першого Розсіяння?»
Беллонда вирішила, що вже досить довго мовчала.
— Дар, ти розсилаєш тривожні сигнали по всій Капітулі.
Одраде залишила це без коментаря.
— Хай що ти зараз робиш, це сприймається як нерішучість. — «Як сумно звучить голос Белл». — Впливові групи дискутують, чи не слід тебе змістити. Проктори голосують.
— Тільки Проктори?
— Дар, ти справді якось махнула рукою Праксі та сказала їй, що добре бути живою?
— Справді.
— Чого ти цим добивалася?
— Переоцінки. Нема звістки від Дортуйли?
— Ти вже питала про це кільканадцять разів! — Беллонда вказала на робочий стіл. — Постійно повертаєшся до останнього рапорту Бурзмалі з Лампадаса. Ми там чогось недогледіли?
— Чого наші вороги так чіпко тримаються Гамму? Скажи мені, ментатко.
— Мені бракує даних, і ти це знаєш!
— Бурзмалі не був ментатом, але змальований ним перебіг подій відзначається впертою силою. Я кажу собі, що він, врешті-решт, був улюбленим учнем башара. Зрозуміло, що Бурзмалі має риси свого вчителя.
— Облиш це, Дар. Що такого ти бачиш у рапорті Бурзмалі?
— Він заповнює порожнє полотно. Не до кінця, але… привертає увагу, як він постійно посилається на Гамму. Багато економічних сил мають з нею потужні зв’язки. Чому наші вороги не перерубали цих ниток?
— Вочевидь, вони входять до тієї ж системи.
— А якщо ми здійснимо повномасштабну атаку на Гамму?
— Ніхто не захоче вести справи, якщо довкола насилля. Ти про це?
— Частково.
— Більшість учасників цієї економічної системи, ймовірно, забажають кудись перебратися. На іншу планету з іншим підлеглим населенням.
— Чому?
— Там вони мали б змогу будувати надійніші прогнози. І, звичайно, посилили б оборону.
— Той союз, який ми там відчуваємо, Белл, подвоїв би зусилля, щоб знайти і знищити нас.
— Безперечно.
Лаконічний коментар Беллонди змусив думки Одраде звернутися назовні. Вона здійняла погляд на далекі гори з покритими снігом вершинами, що виблискували в зоряному світлі. Напасники прийдуть звідти?
Тиск такої думки міг би притупити слабший інтелект. Але Одраде не потребувала літанії проти страху, щоб зберегти ясність мислення. Вона мала простішу формулу: «Глянь в обличчя своєму страхові або ж він вилізе тобі на плечі».
Її постава була прямою: найжахливіші речі у Всесвіті походили з людського розуму. Нічна мара (білий кінь вимирання Бене Ґессерит) мала як міфічну, так і реальну форму. Мисливська сокира могла вдарити у розум чи плоть. Але від жаху, що корениться в розумі, годі втекти.
«То глянь йому в обличчя!»
Із чим вона зіткнеться в цій темряві? Не з безликою мисливицею з сокирою, не з падінням у невідому прірву (те й те візуалізація, здобута завдяки її крихті таланту), а з цілком матеріальними Всечесними Матронами і хто там іще їх підтримує.
«А я не смію використовувати навіть незначного ясновидіння, щоб вести нас. Можу цим замкнути наше майбутнє у незмінній формі. Муад’Діб і його син Тиран зробили таке, і Тиран тридцять п’ять століть виплутував нас із цього».
Її увагу привернули рухомі світелка на невеликій відстані. Садівники працювали допізна, досі обрізали сади, наче ці поважні дерева мали б жити вічно. З вентиляційних отворів до неї доходив слабкий запах диму вогнищ, у яких спалювали обрізані гілки. Садівники Бене Ґессерит дуже уважно ставляться до таких деталей. Ніколи не залишай мертвого дерева, щоб не привабити паразитів, які потім можуть перейти на живе дерево. Чисто й охайно. Плануй наперед. Тримай лад у своїй оселі. Ця мить є часткою вічності.
«Ніколи не залишай мертвого дерева?»
Чи була Гамму мертвим деревом?
— Що такого в цих садах? Чого вони так тебе зачаровують? — хотіла знати Беллонда.
Одраде відповіла, не повертаючи голови:
— Вони відновлюють мої сили.
Усього дві ночі тому вона пішла туди прогулятися, холодна погода бадьорила її, туман стелився по землі. Під ногами шаруділо листя. Слабкий запах компосту там, де нечастий дощ осідав у тепліших долинках. Болотяний дух, доволі привабливий. Життя, як це йому властиво, ферментує навіть на цьому рівні. Голі вітки над нею чітко вирисовувалися на тлі зоряного світла. Справді гнітюче, коли порівняти з весняною порою чи сезоном збору врожаю. Та прекрасно у своєму перебігу. Життя вкотре чекає поклику до дії.
— Не переймаєшся Прокторами? — спитала Беллонда.
— Як вони проголосують, Белл?
— Скоро дізнаємося.
— Інші підтримають їх?
— Твої рішення викликали занепокоєння. Наслідки.
У цьому Белл була майстринею: багато інформації в кількох словах. Більшість рішень Бене Ґессерит проходили крізь потрійний лабіринт: Ефективність, Наслідки і (найважливіше) Хто Може Виконати Накази? Справу та особу підбирали з великою ретельністю, прецизійною увагою до деталей. Це мало значний вплив на Ефективність, а та, своєю чергою, позначалася на Наслідках. Добра Мати Настоятелька могла за кілька секунд пробратися крізь лабіринти ухвалення рішень. Тоді Централь наповнювалася життям. Очі яснішали. Розходилася звістка: «Вона діяла без зволікань». Це творило атмосферу довіри між аколітками та іншими учнями. Превелебні Матері (особливо Прокторки) очікували Наслідків, щоб оцінити їх.
Одраде заговорила, звертаючись водночас до свого відображення у вікні і до Беллонди.
— Навіть Матері Настоятельці потрібний час.
— Та звідки його взяти в такому сум’ятті?
— Ти наполягаєш на швидкості, Белл?
Беллонда відсахнулася у своєму слідокріслі, наче Одраде її штовхнула.
— Терпіння за цих часів дається вкрай тяжко, — промовила Одраде. — Але визначення слушної миті впливає на ті вибори, які роблю я.
— Які в тебе наміри стосовно нашого нового Теґа? Ось питання, на яке ти мусиш відповісти.
— Якби наші вороги покинули Гамму, куди б вони подалися, Белл?
— Ти атакувала б їх там?
— Трохи підштовхнула.
— Небезпечно доливати олії до цього вогню, — тихо сказала Беллонда.
— Нам потрібна нова карта для торгів.
— Всечесні Матрони не торгуються!
— Та я думаю, що їхні спільники роблять це.
