Кришталевий край - Дмитро Бузько
Літак Валі й Грубера сів коло контори заводів, чи краще сказати виробництва. Назустріч їм вийшов директор.
— У гості завітали? — спитав він.
— Еге ж, — посміхнулася Валя, — на цілий місяць розлучаємось.
— Невже ж таки за місяць ні разу й не навідаєтесь на завод?
— Курортна комісія заборонила на цілий місяць і мені, і Груберові думати про скляне виробництво, щоб мозок зовсім звільнився від скла, — жартувала Валя. — Ну, а ви як живете, Васюченко? Вірші ще пишете?
Директор почервонів.
— І коли ви, Валю, забудете цю мою пристрасть? — відказав він, сміючись.
Сіли в авто й помчали на виробництво, яке і за день не було змоги оглянути пішки.
Під'їхали до вальцювального цеху. Це був великий майдан. З труб скло виливалося на величезні столи.
— Пам'ятаєш, колись, ще як не було нашого скла, — звернулась Валя до Грубера, — ми з тобою оглядали дзеркальний завод? Там так само вальцювали скло. Тільки вогняне. Кран витягав з печі, подібної до мартену, великий горщик з вогняною масою скла, тягнув його до столу й перекидав. Масу зараз же розпластували вальці. Скляний, червоний лист тікав з грюкотом на рухливому столі в лір, у відпальну піч. Потім ми бачили, як такий лист, уже холодний, шліфували й полірували…
— І тепер ми робимо це, — відказав Грубер.
Авто помчало їх у шліфувальне приміщення. Воно було крите, бо шліфувальні машини боялися дощу й снігу, як усякі машини, хоч їх скляні частини були міцніші за колишні металеві.
Валя й Грубер дивилися, як крутились у безупинному русі важкі шліфувальні столи, і чавунні рейки з шліфувальними каблуками стирали піском нерівності на склі, поволі міняли пісок, сиплючи все дрібніший. Далі скло полірувалося на полірувальних столах, подібних до шліфувальних. Тільки замість чавунних рейок тут працювали полірувальні круги з повстю, і пісок заміняла мумія — червоний порошок з окису заліза.
Крім вальцованих виробів, тут шліфували та полірували й виливані цілі частини стандартних скляних будинків. Для цього були особливі складні шліфувальні та полірувальні верстати.
За півгодини літак Валі й Грубера знову летів у синьому просторі неба. Вгорі над ними, зовсім близько, стояли перисті хмарки. Внизу розіслалася зелена весела. країна, колишня пустеля.
— Ну що, годі вже? Летімо на Кавказ? — запитав Грубер.
— Ні, ще трохи подивимося на цей кришталевий край, — попросила Валя.
— Та хіба ж тільки цей край кришталевий? — сказав Грубер. — Скрізь тепер побудовано кришталеві міста.
— А це Кришталеве місто все ж перше з них, — боронила Валя свій улюблений, в пустелі народжений край, — дивись, яке гарне! Скеруй літак на нього.
Грубер скерував літака. До них наближалося їхнє казкове місто. В сонячному промінні горіли самоцвіти — різнобарвні будинки. Справжні самоцвіти, бо людський геній, відкривши будову й спосіб утворення коштовних через свою рідкість кристалів, тепер сам творив їх і з них будував кришталеві будинки. Сині хвилі синього Каспію, колишнього мертвого моря, плюскотіли в кришталевій гавані Кришталевого міста. Зелені сади, кришталеві оранжереї, зелені луки з джерелами води, здобутої з глибин, оксамитовим поясом оперезали Кришталеве місто з боку землі. Від міста кришталевими гадючками бігли до Кара-Бугазу, на виробництво, у скляних жолобах електро-кулькові поїзди. Далі, в колишній пустелі, а тепер у зеленому краї, тут і там розташувались кришталеві міста…
— Кришталевий край, — воркувала Валя, милуючись краєвидом, — тут зовсім немає старих кам'яних міст. Тут усе нове. Нове, кришталеве життя…
1935
Примітка
1
Коричньові сорочки носили в Німеччині націсти, тобто фашисти.
(обратно)Оглавление Дмитро Бузько КРИШТАЛЕВИЙ КРАЙ Науково-фантастичний роман ПЕРЕМОГА ІСТОТА З СТОРІНОК «ФАУСТА» РОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ РОЗБИТІ МРІЇ НЕРІВНА БОРОТЬБА ЗАЛІЗНА РУКА ЩУПАЛЬЦЯ СПРУТА У ЗАПОВІТНИЙ КРАЙ ЗУСТРІЧ НОВИЙ СВІТ ВІДРОДЖЕННЯ ДИВОВИЖНІ ЛІТАКИ СКЛЯНІ ДОРОГИ НЕБЕЗПЕКА ЕЛЕКТРИЧНІ ОЧІ КРИШТАЛЕВЕ МІСТО
