Друзі зі змієносця - Володимир Бабула

Ви надто скромні, докторе, - заперечив чоловік у скафандрі. - Адже вам удалося добитися ефективнішого використання гравітації. Ваш астрогравіметр направду досконалий пристрій, техніка ж міжзоряного зв’язку за допомогою гравітації значно краща від нашої. А наша гравітаційна електростанція? Ви вже самі пересвідчилися, яка це проста й доступна річ. Весь секрет полягає в зосередженні гравітації кількох небесних тіл в одній точці.

Дрібничка, на якій я забуксував, - засміявся доктор Заяц.

Чому для гравітаційної електростанції вибрали саме це місце? - запитала Молодінова чоловіка в скафандрі.

З кількох причин поспіль, - охоче пояснив друг зі Змієносця. - Ми виходили з досвіду, який набули в чужому довкіллі - на Кварті. Як ви знаєте, квартянська електростанція побудована на такій самій широті, що й острів Чіово, якраз посередині між сорок третьою й сорок четвертою паралелями. На Кварті як пальне ми використовували воду з Нової Волги, котра містила подібні речовини, що й вода в Адріатичному морі, передусім приблизно той самий відсоток солі та йоду. А вапняк, якого тут удосталь, є для нас найкращим будівельним матеріалом. Звісно, ви можете будувати гравітаційну електростанцію будь-де, якщо пристосуєте її обладнання до місцевих умов.

Неподалік від купи вирубаного каменю височіла складна конструкція, увінчана кількома кранами. На схилі над будівництвом полискували в сосновому гайку два білі котеджики. Обидва були зведені в звичайному далматинському стилі. Відрізнялися лише тим, що один мав кілька сліпих вікон. Якраз у цьому будиночку жили друзі зі Змієносця, що будували гравітаційну електростанцію.

У дверях сусіднього котеджу з’явився інженер Фратєв.

Ви прийшли мов на замовлення! - крикнув він Молодіновій та Заяцу. - Я саме хотів телефонувати, що підземні роботи закінчені на тиждень раніше. Друзі зі Змієносця фантастичні працівники, робота так і кипить у їхніх руках. Завтра можемо починати монтаж. А де ваша камера?

Маєте на увазі монтаж частин внутрішнього обладнання й гравітаційних лінз? - посміхнулася Молодінова. - Це затяжка камера. Ми залишили її в літаках у трогірському порту. Пілоти пішли купатися, за годинку припливуть. Як ся має інженер Бабін?

Звонко? Так само, як і я. А може, навіть краще. Він тут удома, народився в Старому Замку. Чудовий друг і ще ліпший працівник. Хай я стану Робінзоном у сусідній галактиці, коли це не ваш найкращий учень, докторе Заяц.

Чим я тобі зобов’ язаний такою рекламою, Димитре? - щиро розсміявся засмаглий до шоколадної барви молодий чоловік, що саме вийшов із будівлі. - Перебільшує - як завжди, ви ж його знаєте, - додав він, потиснувши руки Молодіновій та докторові Заяцу.

Я б із задоволенням оглянув підземелля. Чи не хочете супроводити мене, Звонку? - запитав Заяц.

Підземеллям за ці два місяці ви ще насолодитеся більш ніж достатньо, докторе, - оголив у посмішці білі зуби далматинець. - Трохи відпочиньте й огляньте Трогір. Увечері запрошую до Спліту на невелике святкування закінчення підземних робіт. Мої друзі дуже раді вам. Будете нашими дорогими гостями...

***

Над Сплітом засвітилися перші зірки. А в самому місті спалахнули тисячі нових.

До пристані, осяяної палаючими смолоскипами, причалив швидкий катер. Молодінова та доктор Заяц у супроводі інженера Бабіна вийшли на набережну.

Для святкування ми вибрали найгарніше місце у Спліті - кав’ярню «Куля». Вона створена на даху однієї з веж старовинного Діоклетіанового палацу. Цікаве прибуття, еге ж? - посміхнувся інженер Бабін, ведучи гостей плутаниною вузеньких вуличок.

Вони минули маленьке подвір’ я й крізь низькі двері увійшли до середньовічної кімнати без меблів. Звідси гвинтові кам’ яні сходи вели просто на терасу. Це нагадувало радше кручені приступки у вежі сільського костелика, ніж вхід до розкішно обставленої кав’ярні.

З тераси відкривався пречудовий краєвид на все місто. Просто під вежею були пришвартовані океанські пароплави, а трохи далі гойдалися на хвилях велетенські гідроплани.

За довгим столом, накритим для гостей, було весело. Далматинці співали, Звонко розповідав веселі історійки,

Молодінова та доктор Заяц згадували славнозвісну подорож Усесвітом.

Останнім пунктом програми був казковий феєрверк над морем. Якраз коли над водною гладінню вибухнула перша червона ракета, до інженера Бабіна підійшла засмагла дівчина.

Вас викликає острів Чіово, це дуже терміново.

Інженер пішов за дівчиною до відеофону.

На екрані нетерпляче чекав чоловік у скафандрі.

Даруйте, що відриваю вас від розваг, інженере. На будівництві трапилося нещастя, ми конче потребуємо допомоги. Вам краще відоме місцеве довкілля...

Що сталося? - скрикнув молодий чоловік.

Один із наших колег близько години тому знепритомнів. Ми гадали, що це лише нездужання. Однак невдовзі втратили свідомість ще двоє. Протягом десяти хвилин усі троє померли. Ми марно шукаємо причину.

Інженер Бабін зблід, на його чолі виступив крижаний піт.

Зараз буду! - крикнув він і побіг назад до столу.

За хвилю реактивний вертоліт уже ніс Бабіна, Молодінову й Заяца до острова Чіово.

Доктор Заяц увімкнув бортовий передавач і зв’язався з президентом Усесвітньої Академії.

Говорить доктор Заяц, острів Чіово! Негайно відрядіть сюди доктора Бартошову, троє наших друзів зі Змієносця померли з невідомих причин.

На жаль, доктор Бартошова вирушила на будівництво науково-дослідного інституту проникної матерії в Мартіні, де трапився подібний випадок. І там несподівано померли двоє друзів зі Змієносця. Тому зупиніть усі роботи. Ми негайно надішлемо вам лікаря й дослідників.

А як справи з будівництвом на Місяці? - спитав Заяц хрипко.

Наразі все гаразд, підтримуємо з ними постійний зв’язок.

***

Тіла мертвих друзів зі Змієносця були перевезені на гігантський міжзоряний корабель, котрий перебував тепер на висоті тридцяти кілометрів над