Плутонія - Володимир Опанасович Обручев
— Одне слово, «друже Горацію, на світі є ще багато речей, які не снилися нашим мудрецям», а в Плутонії ми щодня переконуємося в правдивості цього вислову Гамлета, — сказав Громеко і запропонував лягти спати, користуючись темрявою і прохолодою.
Тваринний світ лісу теж відчував, що в природі діється недобре. Птахи зовсім замовкли, і замість їх співання і щебетання чулися тривожні голоси різних звірів. Генерал часом вив, звівши голову.
Але мандрівники, розклавши вогнище перед наметом, спали міцно, незважаючи на ці звуки, і проспали набагато довше від звичайного.
Поступово всі попрокидалися, хоч було темно як і раніше. Все було оповите червоним присмерком, а диск Плутона був вкритий численними темними плямами, і сила світла була послаблена на дев’ять десятих. При цьому освітленні листя й трава здавалися майже чорними, як і саме небо. Навколо нависла тиша — ні птахи, ні звірі, ні комахи не виявляли ознак життя і тільки вітерець, налітаючи часом, шумів у листі. В цій тиші було щось зловісне.
Порадившись, вирішили, що ризиковано пливти в такому сутінку невідомою річкою між двома стінами лісу, переповненого різними хижаками, які могли напасти на мандрівників. Легко можна було сісти на мілину або наскочити на корч, що було дуже небезпечно для парусинових човнів.
— А коли цей сутінок триватиме цілі тижні або місяці? — запитав Громеко. — Невже ми сидітимемо на місці? Харчів у нас вистачить днів на три, на чотири.
— Який ви дивак! — відповів Каштанов. — Зараз же припускаєте найсумніше! Почекаємо день-два, а тоді подумаємо, їхати вперед чи назад.
— А на дозвіллі займемося лагодженням човнів, спорудженням плоту та різними домашніми роботами, — сказав Макшеєв. — Човни почали вже протікати.
З цією пропозицією всі погодились і при світлі вогнища взялися до роботи. Полагодили човни й спиляли кілька великих бамбуків, що росли поблизу стоянки; це забрало багато часу, бо теслярі мали тільки одну невелику ручну пилку. Далі обчухрали гілки на стовбурах, попиляли ці стовбури на частини такої ж довжини, як і човни, і зв’язали з них пліт завширшки півтора метра, який повинен був міститися між обома човнами. На пліт мали намір класти більш об’ємисті речі і вкривати їх шкірами. Обидва човни, з’єднані з плотом, разом являли щось ніби порон, міцний, легкий і досить повороткий.
Роботи забрали цілий день, протягом якого спостереження за диском Плутона показали, що кількість і розміри темних плям не зменшувались, але й не збільшувались. Спати лягли рано. Біля намету горіло невелике вогнище. Генерал лежав біля входу в намет, і мандрівники сподівалися спокійно спати, виходячи тільки зрідка, щоб підкинути дров.
Але ці надії не цілком справдилися. Тільки-но в наметі все стихало — в навколишній хащі починалося шарудіння, тоді Генерал нащулювався і гарчав. Шарудіння припинялося, і собака заспокоювався. Потім знову починався шелест, ніби якийсь звір бродив серед кущів навколо галявини, виглядаючи здобич, але не наважуючись вискочити. Щоб не бути всім насторожі, вирішили вартувати по черзі, і Папочкін перший сів біля вогнища з рушницею в руках. Шарудіння то віддалялося, то наближалося, і зоолог зрештою так звик до нього, що міцно заснув. Вогонь поступово згасав, і вогнище перетворилося на купу тліючого вугілля.
Раптом собака люто загавкав. Папочкін прокинувся і побачив на краю галявини великого хижака, схожого на лева, але з меншою гривою і з іклами, що стирчали з напівроззявленої пащі, як у шабельного тигра. Хижак стояв, вагаючись, а Генерал, несамовито ґвалтуючи, відступав, підібгавши хвіст, за вогнище, ближче до намету.
Зоолог, який швидко отямився, підняв рушницю й вистрелив у звіра, що був лише кроків за двадцять. Куля влучила в груди, але звір ще мав силу зробити стрибок, попав у купу вугілля, обсмалив собі черево і покотився до намету; задньою лапою він ударив по полотну, розірвав його згори донизу і зачепив чоботи Макшеєва, що лежали біля нього в головах. Передня лапа в корчах ледве не влучила в лице Каштанова, розтрощила кишеньковий годинник, що лежав у шапці на землі, і порвала шапку на клапті. Генерал, що притиснувся біля входу в намет, був відкинутий углиб ударом третьої лапи, дістав кілька подряпин і з усього розгону впав на Громека, який солодко спав біля задньої стінки.
Переполох зчинився незвичайний. Біля намету в сутінках билося і ревло щось величезне, і поли намету розліталися під його ударами. В глибині намету Громеко боровся з Генералом, що намагався сховатися, думаючи, що це якийсь хижак. Каштанов марно шукав сірників, що лежали в шапці біля годинника, і не знаходив навіть самої шапки. Папочкін кричав знадвору:
— Вилізайте швидше з задньої сторони. Це лев, якого я не можу докінчити, бо боюсь влучити у вас.
Нарешті звір, конвульсійно витягнувши лапи, затих; Макшеєв знайшов сірники і засвітив свічку; Громеко залишив Генерала, і всі троє, напіводягнені і перелякані, відіпнувши задні поли намету, вибралися плазом надвір і оглянулись. Почалося пояснення біля згаслого вогнища, і Папочкін повинен був признатися, що заснув і не підтримував вогню, чому звір і наважився напасти.
Забитий звір, як виявилося, був шабельний лев, хоч будовою тіла скидався й на ведмедя; тільки форма голови і лап виявляла його приналежність до котячої родини. Грива була невелика, майже чорна, шерсть на тілі жовто-бура, хвіст без китички. Страшним іклам верхньої щелепи відповідали кігті на величезних лапах. Намет потребував серйозного ремонту, так само й чоботи Макшеєва. Годинник Каштанова, сплющений на коржик, разом з подертою шапкою і роздушеною сірничницею, знайшли тільки після довгого шукання в одному з кутків намету.
З-за постелі Громеко витяг Генерала, який ще й досі тремтів, оглянув і промив його рани. Потім відтягли лева набік і вирішили продовжувати перебитий сон. На варту сів Макшеєв, і кінець ночі минув спокійно. Вранці присмерк здавався менш густим, і на дискові Плутона
