Фундація та Імперія - Айзек Азімов

Торан вийшов із кабіни пілота.

– Тепер у нас немає іншого вибору, окрім як чекати, Бей. Сподіваюся, що Мул здатен зрозуміти, що корабель Фундації – це її територія.

Магніфіко Гігантікус, колишній Бобо, широко розплющив очі і вигукнув:

– Наскільки ж великою є ця Фундація, перед якою тремтять навіть жорстокі слуги Мула!

– Ти теж чув про Фундацію? – з легким усміхом спитала Бейта.

– А хто ж про неї не чув? – Голос Магніфіко вже лунав як таємничий шепіт. – Кажуть, це світ великих чарів, вогнів, що можуть спалювати цілі планети, і таємниць могутньої сили. Кажуть, що навіть найвищий аристократ Галактики не може отримати стільки почестей та поваги, як проста людина, що скаже «Я громадянин Фундації» – навіть якщо це простий зорельотник або такий нікчема, як я.

Бейта сказала:

– Годі, Магніфіко, ти не матимеш змоги поїсти, якщо будеш виголошувати промови. Ось, я дам тобі молоко зі смаковими наповнювачами. Воно тобі сподобається.

Вона поставила глечик на стіл і жестом покликала Торана вийти з кухні.

– Торі, що ми будемо з ним далі робити? – Вона кивнула в бік кухні.

– Що ти маєш на увазі?

– Якщо Мул прийде, ми його віддамо?

– Ну а як інакше? – У його голосі вчувалася тривога, і жест, яким він скинув вологе пасмо з лоба, про це теж свідчив.

Він роздратовано продовжив:

– До того, як я сюди прилетів, я невиразно уявляв собі, що все, що ми маємо зробити – це запросити Мула і перейти до справи – суто до справи, нічого конкретного.

– Я розумію, що ти хочеш сказати, Торі. Я не дуже сподівалася побачити самого Мула, але мала надію, що ми могли б зібрати певну інформацію про цей безлад з перших рук, а потім повідомити її людям, які трохи більше знають про цю міжзоряну інтригу. Я не шпигунка з казок.

– Ти ні в чому не винна, Бей. – Він склав руки на грудях і насупився. – Що за ситуація! Ти б ніколи й не знала, що є така людина, як Мул, якби не ця фальшива подорож. Гадаєш, він прийде за своїм блазнем?

Бейта підвела на нього очі.

– Я не знаю, що від нього хотіти. Не знаю, що сказати або зробити. А ти?

Пролунав уривчастий звук дзвінка. Губи Бейти безгучно зарухалися.

– Мул!

Магніфіко став у дверях, вирячивши очі, і проскиглив:

– Мул!

Торан пробурмотів:

– Потрібно його впустити.

Він відчинив повітряний шлюз, а потім зачинив за гостем вхідні двері. Сканер показав затінену постать.

– Там лише одна людина, – сказав Торан із неприхованим полегшенням, і його голос ледь не затремтів, коли він нахилився до сигнальної трубки. – Хто ви?

– Краще було б впустити мене і з’ясувати, чи не так? – пролунав з передавача слабкий голос.

– Повідомляю вам, що це корабель Фундації, і згідно з міжнародним правом, він є її територією.

– Я знаю.

– Тримайте руки так, щоб я їх бачив, або я стрілятиму. Я добре озброєний.

Торан відкрив внутрішні двері і зняв бластер із запобіжника, тримаючи руку на гачку. Почулися кроки, потім двері відчинилися і Магніфіко закричав:

– Це не Мул. Це лише людина.

«Людина» похмуро вклонилася блазню.

– Дуже влучно. Я не Мул. – Він тримав руки перед собою. – Я не озброєний і прийшов із мирними намірами. Можете заспокоїтися і відкласти свій бластер. У вас тремтить рука і мені від цього трохи моторошно.

– Хто ви? – безцеремонно спитав Торан.

– Я міг би спитати вас про те ж саме, – холодно відповів незнайомець, – оскільки це ви, а не я, вдалися до обману.

– Тобто?

– Ви заявляєте, що є громадянином Фундації, тоді як на планеті немає жодного легального торгівця.

– Це не так. Звідки вам знати?

– Бо я – громадянин Фундації і маю документи, які це доводять. А де ваші?

– Гадаю, вам краще піти геть.

– А я вважаю, що ні. Якщо ви щось знаєте про методи Фундації, а ви мали б знати, незважаючи на ваші шахрайські витівки, ви б розуміли, що якщо я не повернуся на свій корабель у визначений час, то про це буде відправлено сигнал до штабу Фундації, і тому я сумніваюся, що від вашої зброї буде якась користь…

Запала непевна тиша, а потім Бейта спокійно сказала:

– Торане, поклади бластер і довірся йому. Це схоже на правду.

– Дякую, – сказав незнайомець.

Торан поклав пістолет на стілець поруч із собою.

– Гадаю, ви нам зараз все поясните.

Незнайомець залишився стояти. Він був високий та кремезний. Його обличчя виглядало немов викарбуване з каменю, і було очевидно, що він ніколи не усміхався. Але його очам бракувало суворості.

Він сказав:

– Новини розходяться швидко, особливо, коли в них важко повірити. Не думаю, що на Калгані ще хтось не знає про те, як люди Мула отримали по носі від двох туристів із Фундації. Ще до вечора я дізнався важливі подробиці, і як уже сказав, крім мене самого на планеті немає жодного туриста з Фундації. Ми про це знаємо.

– Хто такі «ми»?

– Ми – це ми! Наприклад, я! Я знав, що ви в ангарі, бо підслухав вас. І в мене є свої методи перевірки реєстру і пошуку корабля.

Він раптом повернувся до Бейти:

– Ви ж народилися на Фундації, чи не так?

– Я?

– Ви член демократичної опозиції, яка називає себе «підпіллям». Я не пам’ятаю вашого імені, але запам’ятав обличчя. Ви покинули планету не так давно, і вам би це не вдалося, якби ви були більш значущою постаттю.

Бейта знизала плечима.

– Ви багато знаєте.

– Багато. Ви втекли звідти з чоловіком. Це він?

– Чи має значення те, що я вам скажу?

– Ні, я просто прагну цілковитого порозуміння. Я вважаю, що пароль того тижня, коли ви поспіхом залишили Фундацію, був «Селдон, Гардін і свобода». А лідером вашої секції був Порфірат Гарт.

– Звідки ви про це довідалися? – Бейта раптом розлютилася. – Його схопила поліція? – Торан втримав її, але вона випручалася і подалася вперед.

Чоловік із Фундації тихо сказав:

– Ніхто його не схопив. Та підпілля вже розрослося і часом його осередки виникають у незвичайних місцях. Я – капітан Ген Прітчер із Бюро інформації, і я сам лідер секції – не має значення, під яким ім’ям.

Він почекав, потім додав:

– Ні, ви не маєте мені вірити. У нашій справі краще надужити підозрами, ніж навпаки. Але час вже облишити прелюдії.

– Так, – сказав Торан, – перейдімо до справи.

– Можна мені сісти? Дякую. – Капітан Прітчер перекинув ногу на ногу і поклав руку на