Морочист - Оскар Бласт

Модна стрижка робила його молодшим, ніж брат, років на десять, хоча вони були погодки. Сірий дорогий костюм, білосніжна сорочка, золоті запонки, модна у цьому сезоні блакитна краватка, до блиску начищені шкіряні черевики... У підвалі імпровізованої в’язниці таким людям не місце. Десь на великосвітських прийомах – так.

Він чіпким поглядом розглядав мене, не поспішаючи відповідати на запитання. Натомість озвалась Даяніра.

- Кириле, вибач, це все я винна. Я... Я повинна була піти. Мені дуже шкода твого Краба. Я відремонтую! – вона стояла переді мною, як дівчинка, що нашкодила й просить вибачення.

- А мій комп, хто його так? – спитав я отупіло, досі не розуміючи, що тут відбувається.

- Теж я, - пропищала Даяніра і опустила погляд.

Я був у шоці. Зламати мою систему не вдавалося досі нікому. Я думав, що добре закритий від ШІ, а тим більше від колег-хакерів та їхніх кряків. Як виявилось, помилявся.