Серпень - Володимир Худенко

– навести докази споживання інфікованими в їжу людських останків – крові та тканин;

– демонстрацію спалення трупів інфікованих через потрапляння на них сонячного світла;

– показати масовий характер нальотів інфікованих на російські населені пункти Далекосхідного військового округу, а також жорстокий та кровопролитний характер сутичок стихійних зграй інфікованих з російськими Збройними Силами;

– довести до відома суспільства лавинний характер епідемії кривавої пропасниці, навести приклади зараження нею через сам лише укус уже інфікованих;

– показати практичну невразливість тіл інфікованих до ручної автоматичної зброї, а також радіоактивних, хімічних та газових атак;

2. Приступити до виконання наказу Головнокомандуючого про загальну мобілізацію в Збройні Сили на всій території Федерації з пріоритетним подальшим стягуванням військовослужбовців до Далекосхідного військового округу, із залученням для цієї мети усіх транспортних ресурсів округу, в тому числі цивільного підпорядкування.

Для виконання цієї Директиви залучити всі ресурси ДСВО при взаємодії зі спецпідрозділами ГРУ та МВС, долучених до ДСВО для захисту російської території та попередження загрози подолання епідеміологічного порогу на ній в ситуації режиму карантину та режиму надзвичайного стану відповідно.

Начальник Генерального штабу МО РФ

1. Внести до Положення про Комітет національного порятунку, затвердженого Указом Президента України від 12 квітня 2016 року № 992 «Питання Національної оборони» (зі змінами, внесеними Указом від 12 квітня 2016 року № 201), такі зміни:

1) пункт 7 доповнити після абзацу третього новими абзацами такого змісту:

«До складу Комітету за посадою входять Прем'єр-міністр України, Голова Служби безпеки України, Глава Адміністрації Президента України, а також за згодою Голова Верховної Ради України, Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України, Голова Вищої ради юстиції, Голова Рахункової палати.

До складу Комітету також включаються інші представники державних органів, Адміністрації Президента України, наукових та науково-дослідних установ, громадських організацій. При цьому чисельність представників громадських організацій має становити не менше однієї п'ятої від складу Комітету».

У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим;

2) підпункт 3 пункту 9 викласти в такій редакції:

«3) координує роботу робочих груп Комітету стосовно евакуації цивільного населення з проблемних зон, затверджує плани діяльності і персональний склад таких груп (у разі їх утворення) виходячи з катастрофічного положення на кордоні з Російською Федерацією»;

3) пункт 13 викласти в такій редакції:

«13. Рішення Комітету в разі необхідності реалізуються шляхом видання актів Президента України, надання Президентом України доручень, внесення на розгляд Верховної Ради України відповідних законопроектів у встановленому порядку, а також наказами міністра оборони та голови Служби безпеки, у разі загибелі їх – керівництвом на місцях з пріоритетним положенням армійських частин та армійської субординації відповідно»;

4) пункт 14 доповнити абзацами такого змісту:

«Цивільне населення евакуюється у західні регіони країни за участю всіх наявних транспортних засобів та комунікації – не пізніше 1 травня 2016 року. Виконання цього положення покладається на ЗСУ та СБУ.

Цивільне населення проходить обов’язковий санітарно-епідеміологічний контроль, у разі позитивного результату якого цивільна особа негайно має бути ліквідована на місці без відповідного наказу.

Цивільні особи повністю підпорядковуються командирам армійських частин на місцях, до їх відома має бути доведено необхідність забрати з собою тільки їжу та верхній одяг (на собі).

Разом з тим на армійські підрозділи ескорту та охорони покладені й надалі обов’язки негайного знищення усіх без виключення повітряних та наземних пересувних засобів, людських груп та груп і одиночних людиноподібних істот з боку охопленої смертельною епідемією Російської Федерації».

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Юлія ТИМОШЕНКО

12 квітня 2016 року

Вони з’являються зі спаданням сутінок. Виповзають зі своїх моторошних схованок сотнями і тисячами.

Країну паралізовано, транспортні сполучення не функціонують, а перелякані армійські частини, рятуючи свої шкури, відкривають вогонь по будь-якій групі беззахисних людей, по будь-якому рухові в передвечірній імлі.

Процвітає грабіж та розбій на дорогах. Кожен рятується, як може, а армія, що покликана нібито нас захищати, стрімко сама перетворюється на справдешнє стихійне лихо, адже все ще має на озброєнні найрезультативніші механізми вбивства собі подібних.

Ці люди навчені стріляти, і вони стріляють.

Стріляють по своїх беззбройних співгромадянах – чоловіках, жінках та навіть дітях. Я особисто була свідком цинічного розстрілу молодої сім’ї на одному з пропускних пунктів – у молодої жінки був, либонь, грип чи звичайна застуда, солдати (зовсім юні хлопчаки) довго світили їй в очі ліхтарем; вона сахалась, а вони питали, чому в неї запалені очі. Потім її чоловік не витримав та почав кричати на солдатів. Ті виштовхали сім’ю з машини і повели до залізничного насипу – звідти донеслась пара коротких черг.

Мені було дуже страшно, але я потай вибралась із намету санітарної служби і хащами пробралась до насипу… за ним валялись людські тіла, декілька десятків людських тіл валялось уздовж насипу.

Я скам’яніла. Мені було відомо, що ці трупи далеко не всі є жертвами розстрілів – залізниця функціонувала, і трупи викидали під укіс під час проходження рухомого складу. Я це знала, але все одно була шокована і, мов паралізована, визирала з-за колії в ніч – на цей жахаючий жертовник нової епохи: розкидані людські тіла під залізничною лінією серед запущеного житнього поля.

Але, як виявилось – це ще не весь шок, який я мала пережити в цю ніч.

Сутінки ж бо тільки спали, і невдовзі я помітила краєм ока якийсь незрозумілий рух у житі. Потім із жита й бур’янів, хитаючись, вийшла ця істота. Здається, це була зовсім юна дівчина (можливо, мені здалося – я не знаю…), схожа на школярку. На ній була брудна, подекуди обірвана одіж, здається, схожа на звичайний спортивний костюм. Вогні прожекторів били недалеко од будки караулу, і мені було видно.

Довге волосся дівчини було розпатлане і якесь засмальцьоване – закривало більшу частину лиця. Вона ніби принюхувалась, а потім стала на коліна коло одного з трупів (з більш свіжих, як я зрозуміла) і… вп’ялась у його шию, як звір. Вона вп’ялась у його шию зубами, і я навіть почула через хвилю тягучий звук смоктання.

Вона пила кров із трупа, стоячи на колінах, а я дивилась на це з-за насипу, як скам’яніла.

Але раптово залунала сирена, і прожектор розрізав морок ночі – освітив трупи в полі й дівчину. Вона підняла голову, і я побачила її мертвенно-бліде лице, заляпане в свіжу кров, що стікала з губ на підборіддя і шию; з-під губ стирчали ікла.

Тут же почулись