Темпонавти - Володимир Аполлінарійович Заєць

Ас приречено зітхнув і провадив далі:

— А якщо планету оточує дуже щільна атмосфера? Цілком може бути, що розумна істота матиме крила для переміщення у просторі. Навпаки, якщо атмосфера така розріджена, що метеорити бомбардують поверхню планети, розумна істота може бути твердим панциром.

— Заперечували ви на моє прохання, та надто багато почуття вкладали у свої докази, — з недобрим усміхом зауважив Рець. — Ви міркували, як учень Дем Ократа Поліетиолога. Чому б вам не перейти до нього.

Думки у Піранта закружляли, сплуталися. “Що ж це таке? Невже вижене? Як же завершити роботу?”

— А у Дем Ократа Поліетиолога місць нема! — вихопилося незалежно від його волі.

На щастя, професор не розчув.

— Зарубайте собі на носі! Життя може зародитися лише в умовах, що нагадують земні — за гравітацією, і за газовим складом, і за співвідношенням суші й води. Ці умови народять організми, подібні до земних, отож розумна істота буде схожа на людину. Та, я бачу, ви сумніваєтесь у моїх словах. Що ж, тоді вирішено. Теоретична частина вашої роботи майже завершена, час переходити до її практичної частини — пошуків розумного життя поза Землею. І гарненько затямте мої слова: чуже життя буде схоже на земне. Дуже схоже!

— Але чому все-таки?! — не стримався Ас Пірант.

— Тому, — переконливо пояснив професор. — Ясно? Готуйте політ.

— Дозвольте взяти ракету з третьої серії? — безнадійно, про всяк випадок, поцікавився Ас.

— Ні! — поквапливо заперечив Рець. — Моєї ракети не займайте. Візьміть четверту від дірки в паркані. Оту, з погнутою дюзою. Тільки надто багато пального не беріть.

І Ас Пірант вирушив у розвідувальний політ до далекого кульового скупчення.

Ракета мчала нуль-просторовим тунелем, миттю долаючи сотні кілопарсеків. На околиці скупчення ракета реалізувалась у звичному вимірі, ніби чарами вродившись із порожнього простору. І, о диво, па екрані локатора з’явилась яскрава цятка. Прилади показали, що тіло попереду за курсом складається з металу і розмірами не відрізняється від ракети Ас Піранта. Відстань до невідомого об’єкта за космічними мірками була зовсім невелика — близько тридцяти кілометрів.

— Ура! — вигукнув Ас, неспроможний стримати радість. — Це космічний корабель. Напевне, це інопланетний корабель!

Він швидко набрав на клавіатурі код, створений спеціально на такий випадок. І відразу з корабля Ас Піранта вихопилися радіосигнали. І чужий корабель відгукнувся. Його сигнали миттю розшифрувала бортова ЕОМ. То був вираз величезної радості з приводу такої довгоочікуваної для обох цивілізацій зустрічі і згода на негайне стикування.

Незабаром кораблі зістикувалися. Повітря планети Ялмез було цілком придатне для дихання людини, особливо хвороботворчих бактерій у ньому не було, і космонавти вирішили зустрітися у рубці ялмезького корабля.

Пророцтво великого Муд Реця збулося: інопланетянин був схожий на людину. Та Ас Піранта вразив ступінь схожості цієї істоти та сучасних людей. У далекому минулому Землі люди різних рас більше відрізнялись одне від одного, ніж Ас Пірант від ялмезянина.

З допомогою стимуляторів церебральної активності та особливих сугестопедичних прийомів Ас ще до стикування вивчив чужу мову й тепер без труднощів міг спілкуватися з носієм неземного розуму.

— Вітаємо тебе, о брате по розуму! — врочисто проголосив він заздалегідь підготовану фразу й раптом затнувся. Зблизька інопланетянин, як дві краплі води, був схожий на веснянкуватого Студ Ента — легендарного ледаря та прогульника. Та Ас Пірант швидко опанував себе, зміркувавши, що Студ Ента й на гарматний постріл не підпустили б до космодрому та й конструкція корабля була явно не земна.

Вони поручкались і відразу ж заходилися жадібно, перебиваючи одне одного, розпитувати про чуже життя.

— У нас чотири океани. Близько тридцяти процентів площі планети займає суходіл, — казав ялмезянин.

— Як схоже на нашу Землю! — захоплено вигукнув Ас. — У нас чотири океани, а суходіл займає двадцять дев’ять і дві десятих процента.

— …Наука в нас є і мистецтво. До мистецтва належить музика, література, скульптура, театр, кіно та проміжні форми. Освіта в нас вища гуманітарна та вища технічна.

— Все, все, як у нас! — знову вигукнув Пірант.

— Спілкуємось, як ви вже знаєте, з допомогою в особливий спосіб змодульованих звукових хвиль… Є в нас голографічне телебачення… Родини у нас моногамні…

— І в нас усе так само, — зі значно меншим ентузіазмом сказав Ас.

— …Живе на нашій планеті репрезентоване фауною та флорою.

— Дуже цікаво, — тамуючи позіхання, промовив Пірант.

— У космосі ми переміщуємося, використовуючи нуль-просторову інверсію.

— Теж схоже, — Ас уже не міг стримати розчарування. — Все схоже — аж жах бере. Навіть нецікаво.

Вони помовчали, потім Пірант зі слабкою надією спитав:

— А футбол? Футбол у вас є? Нема напевне!

— Що це, футбол?

Ас Пірант пояснив. Ялмезянин широко всміхнувся.

— Є в нас така гра. Я уболіваю за команду “Лікос”. Лікос — це такий хижий птах.

— А я за “Сокіл” уболіваю, — понуро мовив Ас.

Вони знову промовчали.

— Це добре, що ми зустрілися, — вичавив із себе Ас, щоб урвати гнітючу мовчанку.

— А якби не зустрілись, це було б погано, — мляво підтримав його ялмезянин.

В тиші, що запала по тому, було чути, як сухо клацає колектор інформації.

— Погода у вас яка? — пожвавішав Пірант, знайшовши рятівну тему. — В нас усе дощі йшли. Я змок і нежить схопив. Трохи від польоту не усунули.

— І в нас дощ був, — безбарвним голосом сказав ялмезянии і шморгнув носом.

— Піду я, мабуть.

— Ага.

Біля дверей