Безкінечна війна - Джо Холдеман

— А якщо лейтенант Гармонія тебе образить, скажи мені, і я їй накостиляю.

— По руках. — І ми з повною серйозністю скріпили договір рукотисканням.

ГЛАВА 2

Противоперевантажувальні оболонки були винайдені під час нашого відпочинку на Старгейті. Останнє слово науки. Вони дозволяли нам використовувати майже повністю швидкісні ресурси крейсера, здатного прискорюватися з двадцатипятикратним перевантаженням.

Тейт чекав мене в акселеративному відділенні. Решта мої люди вже були зібрані тут і тинялися без діла. Я простягнув Тейту чашку.

— Спасибі. Ти щось довідався?

— Боюся, що нічого. Але флотські, схоже, не дуже хвилюються, а це їх гра. Можливо, ще одна навчальна тривога.

Він сьорбнув трохи сої.

— От чорт. Але нам-то все одно. Тільки сиди собі, поки тебе до напівсмерті задавить. Не люблю я такі штуки. Може, вони скоро взагалі почнуть воювати без людей. Тоді ми вирушимо додому.

— Ясна річ.

Підійшов медик і зробив мені необхідний укол.

Я почекав до 19.50 і віддав моїм людям наказ:

— Рухаємося. Забратися в оболонки і застібнутися.

Протиперевантажувальна оболонка нагадує звичайний гнучкий скафандр, в усякому разі, внутрішній устрій майже повністю збігається. Тільки замість ранця з системою життєзабезпечення тут є три шланги, один заходить в шолом, два виходять з п'ят, крім того, є по дві відвідні ємності на кожну оболонку. Костюми щільно вкладені плечем до плеча на легких протиперевантажувальних ліжках. Забиратися в оболонку — все одно, що пробиратися по величезній страві вчорашнього спагетті.

Коли індикатори у мене в шоломі показали, що всі задраїли свої оболонки, я натиснув відповідну кнопку, яка затоплювала кімнату. Звичайно, нічого не було видно, але я живо уявив, як блідо-блакитна рідина — етиленгліколь і ще щось, — пінячись, заповнює нашу кімнату. Матеріал оболонки, прохолодний і сухий, щільно обхопив мене з усіх сторін, прилягаючи до кожного вигину тіла. Я знав, що тиск у мене всередині зараз швидко зростає, врівноважуючи зовнішній тиск. Для цього і робився укол — щоб вас не розплющило. Але все одно тиск давав про себе знати. До того часу, коли на лічильнику у мене з'явилася «двійка» (зовнішній тиск відповідав глибині в дві морських милі), мені здавалося, що я зараз лусну або буду розчавлений одночасно. У 20.05 лічильник показав «2,7» і на цьому заспокоївся. Коли о 20.10 розпочалось виконання маневру, я особливої різниці не помітив, хоча голкова стрілка покажчика трохи здригалася і я ще подумав: цікаво, яке прискорення знадобилося, щоб викликати це ледь помітне коливання?

Основним недоліком протиперевантажувальних оболонок була їх стаціонарність. Всякий, хто не встиг забратися в свій костюм до початку прискорення, коли «Річниця» видавала повні свої двадцять п'ять g, автоматично перетворювався на суничний джем. Керував крейсером і вів бій виключно комп'ютер в нормальній обстановці відбувається те ж саме, але завжди хочеться мати за пультом людину-контролера.

Крім того, якщо корабель отримував пошкодження і відбувалася розгерметизація, ви вибухали, як перезріла диня — ось ще одна «маленька» незручність. А якщо падав внутрішній тиск, вас розплющувало в мить ока.

Щоб вибратися з оболонки, потрібно було десять хвилин на зняття тиску, — і ще дві —три, щоб вилізти з самого костюма. А ви думали: вистрибнув з оболонки і прямо в бій? Тільки четверо людей на борту володіли якоюсь рухливістю, поки ми всі були замкнуті в оболонках, — це корабельна аварійна команда. Але їм доводилося, природно, тягати свій костюм разом з собою, що перетворювало оболонки в двадцятитонні апарати. І навіть вони не рухалися з місця, поки крейсер маневрував.

Прискорення тривало до 20.38. Загорілася зелена лампочка, і я натиснув кнопку відкачування амортизаційної рідини.

Ми з Мерігей одягалися зовні. Від запаху етиленгліколю у мене злегка крутилася голова.

— Це звідки? — Я показав на яскраво-червону смугу, що бігла по шкірі Мерігей від правої грудини до протилежного стегна.

— Уже вдруге, — сказала вона, сердито розтираючи шкіру. — Перший раз вона була на спині. Напевно, костюм погано прилягає.

— Напевно, це ти трохи схудла.

— Дуже розумно.

Наш режим харчування і вправ був розписаний по калоріях і контролювався з моменту підгонки боєкостюмів на Старгейті. Сенсорна плівка всередині костюма повинна огортати тіло як друга шкіра, інакше ви не зможете користуватися боєкостюмом.

Вмонтований у стіну інтерком заглушив подальші коментарі Мерігей.

— Увага! Весь армійський персонал, ешелон 6 і вище, і весь флотський персонал, ешелон 4 і вище, зібратися в брифінг-холлі о 21.30. Увага!

Повідомлення повторили два рази. Я відправився полежати кілька хвилин, поки Мерігей показувала свою смугу медику і зброяреві. Прошу зауважити, я зовсім не ревнував.

Брифінг проводив капітан «Річниці».

— На жаль, нічого хорошого повідомити вам не можу. Шість днів тому переслідуючий нас корабель тельціан випустив снаряд-ракету. Первісне прискорення його становило вісімдесят g. — Капітан зробив паузу. — Приблизно через добу прискорення снаряда зросло до 148g. — Загальне зітхання. — Вчора воно підстрибнуло до 203g. Всі ви знаєте, що це в два рази перевершує прискорення ворожих ракет під час нашого останнього бою.

Ми випустили чотири ракети по чотирьох найбільш вірогідних, відповідно до прогнозу нашого комп'ютера, майбутніх траєкторіях тельціанського снаряда. Один з них пройшов близько від снаряда, поки ми виконували маневр відходу. Ми знищили тельціанський снаряд на дистанції в десять мільйонів кілометрів звідси.

Десять мільйонів — це ж майже рукою подати.

— Єдине, чому можна порадіти, так це результатам аналізу вибуху. Судячи з усього, потужність заряду у тельціан не збільшилася. Мабуть, їх досягнення в галузі систем тяги не відповідають досягненням в області вражаючих зарядів. Чи вони не вважають за необхідне збільшувати потужність вибуху.

Тут ми вперше стикаємося з проявом вельми важливого фізичного ефекту, який до цих пір розглядався тільки теоретиками. От ви, скажіть мені, — він вказав на Негулеску, — скільки часу пройшло з тих пір, як ми вперше прямо зіткнулися з противником біля Альфи?

— Це залежить від системи відліку, — з готовністю відповіла Негулеску. — З моєї точки зору, минуло вісім місяців, сер.

— Цілком правильно. Через релятивістське уповільнення часу ви втратили близько дев'яти років, поки маневрували між стрибками. Отже, в інженерному сенсі цей тельціанський крейсер з'явився з нашого майбутнього. — Він зробив паузу, щоб всі змогли обміркувати почуте.

— І чим далі, тим з ходом війни ця різниця між суб'єктивним і об'єктивним часом ставатиме все більш помітною. Оскільки тельціани в рівній мірі з нами відчувають дію законів теорії відносності, ефект буде грати їм на руку так само часто, як і нам.

Але в даний момент переслідують нас, і чим більше буде зменшуватися дистанція між нами, тим вище ризик. Тельціани зрештою зможуть нас просто розстріляти.

Тому ми