Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фантастика » Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду

Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду

Читаємо онлайн Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду
до нього в кімнату крізь стіну. Чоловік зовсім не здавався сердитим. У нього був скоріше умиротворений, навіть меланхолійний вигляд.

Якусь хвилину Коллінз стояв мовчки; йому було жаль, що усе скінчилося. Власник і клас А кінець кінцем впіймали його. Але усе це було просто чудово!

— Ну, — нарешті вимовив Коллінз, — машина тепер знову ваша, чого ви хочете від мене?

— Моя машина? — перепитав червонолиций, недовірливо поглядаючи на Коллінза. — Це не моя машина, сер. Зовсім ні.

Коллінз уп’явся очима у співбесідника.

— Не треба мене дурити, містере. Ви з класу А і хочете зберегти свою монополію, адже так?

Червонолиций відклав аркуш паперу, який він проглядав.

— Містере Коллінз, — твердо сказав він, — мене звуть Флайн. Я агент Спілки Охорони Громадян. Наша організація суто благодійна, в неї немає ніяких комерційних інтересів, і єдина мета, яку вона ставить перед собою, — захищати таких, як ви, від можливих помилок на життєвому шляху.

— Ви хочете сказати, що не належите до класу А?

— Ви глибоко помиляєтесь, сер, — спокійно і з гідністю промовив Флайн. — Клас А — це не соціальна категорія, як ви, мабуть, гадаєте. Це лише форма кредиту.

— Форма чого? — приголомшено спитав Коллінз.

— Форма кредиту. — Флайн зиркнув на годинника. — У нас мало часу, отже я спробую говорити стисло. Ми живемо в епоху децентралізації, містере Коллінз. Наша промисловість, торгівля і заклади сфери послуг у значній мірі роз’єднані часом і простором. Корпорація «Утилізатор» є дуже важливою сполучною ланкою. Вона перевозить товари з одного місця в інше і виконує інші послуги. Ви мене зрозуміли?

Кодлінз кивнув.

— Звичайно, кредит надається автоматично. Але, рано чи пізно, за все треба платити.

Слово про плату неприємно різало слух. Заплатити? Не таке вже високоцивілізоване це суспільство, як йому спершу здалося. Адже ніхто не говорив про плату. Чому ж тепер порушують це питання?

— Чому ніхто не зупинив мене? — запитав Коллінз у відчаї. — Адже вони повинні були знати, що я не кредитоспроможний.

Флайн дохитав головою.

— Питання про кредитоспроможність вирішується самою людиною, а не встановлюється законом. У цивілізованому світі кожний індивідуум має право вирішувати самостійно. Мені дуже шкода, сер. — Він глянув на годинника і протяг Коллінзу аркуш паперу, який щойно проглядав. — Подивіться на цей рахунок і скажіть, чи все в ньому правильно.

Коллінз узяв папірець і прочитав:

Один палац з обладнанням — 450 000 000 кр.

Послуги такелажників фірми «Максима Олф» — 111 000 кр.

Сто двадцять дві танцівниці — 122 000 000 кр.

Бездоганне здоров’я — 888 234 031 кр.

Коллінз швидко пробіг очима увесь рахунок. Загальна сума була трохи більшою, ніж вісімнадцять мільярдів кредитів.

— Зачекайте! — вигукнув Коллінз. — Ви не можете вимагати з мене таких грошей. Утилізатор звалився до мене в кімнату невідомо звідки, просто випадково!

— Я сам збираюся звернути їхню увагу на цей факт, — сказав Флайн. — Хто знає? Можливо, вони будуть менш вимогливі. Гадаю, треба спробувати; гірше не буде.

Підлога захиталася у Коллінза під ногами. Обличчя Флайна почало розпливатися.

— Час вийшов, — сказав Флайн. — Нехай вам щастить.

Коллінз заплющив очі.

Коли він знову розплющив їх, перед ним лежала похмура рівнина, яку обступили скелясті гори. Пронизливий вітер стьобав йому обличчя, небо стало сіро-сталевого кольору.

Якийсь обшарпаний чоловік стояв рядом із ним.

— Тримай, — сказав він і простяг Коллінзу кайло.

— Що це?

— Кайло, — терпляче пояснив чоловік. — А там он — каменярня, де ми з тобою разом із іншими будемо добувати мармур.

— Мармур?

— Саме так. Завжди може знайтися якийсь ідіот, котрому потрібен мармуровий палац, — пояснив чоловік, криво посміхаючись. — Можеш звати мене Янг. Певний час нам доведеться працювати разом.

Коллінз тупо дивився на нього.

— Як довго?

— А ти сам підрахуй, — сказав Янг. — Тут платять щомісяця п’ятдесят кредитів, аж поки повернеш борг.

Кайло випало з рук Коллінза.

Вони не можуть так вчинити з ним! Корпорація «Утилізатор» має зрозуміти свою помилку! Адже це їхня вина, що машина провалилася в минуле. Невже їй не зрозуміло?

— Тут якась дивовижна помилка! — сказав Коллінз.

— Ніякої помилки немає, — мовив Янг. — У них велика нестача робочих рук, от і поповнюють лави працівників як тільки можуть. Першу тисячу років буде важко, а потім нічого, звикнеш.

Коллінз поплівся слідом за Янгом до каменярні, потім зупинився.

— Першу тисячу років? Я стільки не проживу!

— Проживеш! — запевнив його Янг. — Тобі ж дали безсмертя, невже забув?

Так, це правда. Він попросив собі безсмертя якраз у ту хвилину, коли вони відібрали у нього утилізатор. А може, вони узяли його потім?

Тут Коллінз дещо згадав. Дивно, але він не пам’ятав, щоб у тому рахунку, що його пред’явив Флайн, зазначалося безсмертя.

— А скільки вони нарахували мені за безсмертя? — поцікавився він.

Янг глянув на нього і розсміявся.

— Не прикидайся наївним, друже. Пора вже тобі самому зметикувати.

Він підштовхнув Коллінза до каменярні.

— Ясно й так, цим вони нагороджують задарма.

Хуан Абурто [41]

ЗНИКЛІ БЕЗВІСТИ

Оповідання

З іспанської переклала Маргарита Жердинська

Він добре знав, що у великих містах часто зникають люди. Трапляються випадки досить комічні, скажімо, чоловік іде вранці на роботу, щезає на три дні, вдома хвилюються, розшукують його, а він потім, дещо зніяковілий, об’являється десь у мотелі поза містом чи на курорті Масачапа в дуже приємній компанії…

Бувають і трагічні випадки: людину знаходять у річці, втоплену, або десь на узбіччі дороги чи в чагарнику, покремсану або з простреленою головою. Трупарні повні таких людей. Декого розшукують і знаходять родичі, інших ховає муніципалітет, бо ніхто не з’являється, а може, й не знає, що бідолахи вже немає на світі, й чекає на нього ціле життя.

Та є випадки незрозумілі і навіть таємничі, коли безвісти зникають люди відомі, незважаючи на те, що їх розшукують не тільки родичі, а й власті. На пам’яті випадок, який стався у Європі, коли одна молода англійка, бувши в Парижі і ввійшовши до своєї кімнати в готелі, згадала, що забула у вестибюлі свою сумочку, збігла по неї наниз — і щезла. Нещасну до ранку шукали на вулицях, потім — у найближчих будинках, у Сені, але марно. Батько навіть звернувся до Скотленд-Ярду, і так само даремно.

А трапляється, що зникають не тільки поодинокі люди, а цілі групи. Так сталося, наприклад, з чотирма французькими селянами, які їхали своєю машиною, повною ріпи, до столиці. Вони так і не прибули до Парижа і не повернулися до рідного села. І таких випадків уже стільки,

Відгуки про книгу Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: