Вічне життя Смерті - Лю Цисінь
— Отже, чорний домен може бути наслідком руху кораблів зі швидкістю світла! — вигукнула АА.
У Всесвіті колія від криволінійного руху може бути як доказом небезпечності цивілізації, так і посланням миру. Якщо колія пролягає в напрямку від світу, то це буде свідченням першого варіанта розвитку подій; якщо огортає його — другого. Аналогічно людина із сильцем в руці є загрозою, а із зашморгом на шиї не становить небезпеки.
— Саме так. Але ми запізно це усвідомили. У наших дослідженнях криволінійного двигуна експериментальна частина постійно випереджала теоретичне підґрунтя. Вам добре відомий стиль роботи Вейда. Чимало результатів експериментів ми не могли пояснити теоретично, а без відповідних знань було легко пропустити деякі важливі нюанси. На ранніх стадіях досліджень — коли нам вдалося перемістити твою волосину — утворювані від криволінійного руху колії лишалися маленькими й майже непомітними. Але й тоді не бракувало дивних проявів: наприклад, після розширення колії низька швидкість світла спричиняла несправність квантових інтегральних систем комп’ютерів, які перебували поруч із випробувальним стендом. Проте ніхто не звертав на це уваги. Пізніше, після збільшення масштабу експериментів, ми нарешті дізналися таємницю колій криволінійного руху. Саме через це Федеральний уряд погодився на співпрацю. Вони доклали всіх зусиль, аби ми вдало завершили свої випробування, але забракло часу… — Ло Цзі скрушно похитав головою, зітхнув і більше не зронив ані слова.
— Від інциденту з проголошенням наукоградом незалежності до завершення зведення меркуріанського дослідницького центру минуло 35 років. Цінний час було згаяно даремно, — завершила за нього думку Чен Сінь.
Ло Цзі мовчки кивнув, і Чен Сінь побачила, що звичне тепло його очей змінилося страшними вогнями Судного дня. Його погляд чітко транслював думку: Поглянь, дитино, що ти накоїла.
Чен Сінь збагнула, що з трьох варіантів порятунку людства — бункерів, чорного домену й надшвидкісних кораблів — єдиним шансом на виживання було лише створення флоту кораблів із криволінійними рушіями.
Юнь Тяньмін вказав шлях до порятунку, але вона своїми руками заблокувала його.
Якби Чен Сінь не зупинила Вейда, Зоряна кільце мало б шанси здобути омріяну незалежність. Навіть якби місто не протрималося довго, вчені, можливо, встигли б відкрити ефект викривлення простору від роботи рушіїв, що змусило б Федеральний уряд змінити ставлення до надшвидкісних кораблів. А це могло дати можливість збудувати флот із тисячі подібних літальних апаратів і створити чорний домен, тим самим уникнувши завдання удару, який перекинув Сонячну систему у два виміри.
Людство могло піти двома шляхами: частина полетіла б до зірок, а решта жила б щасливо всередині чорного домену.
Зрештою, це була не перша її груба помилка.
Вона двічі обіймала посаду, що за обсягом влади поступалася лише богу, і двічі штовхала світ у прірву в ім’я любові. Але тепер уже нікому було виправити її помилку.
Вона зненавиділа Вейда. Чому він дотримав слова? Що його спонукало? Слово чоловіка чи він це зробив заради неї? Звісно, вона розуміла, що на той момент Вейд іще не знав про ефект від викривлення простору. Його мету побудови надшвидкісних кораблів повністю описав той безіменний військовий із Зоряного кільця: «Ми боремося за свободу, за те, щоби бути вільними людьми у цілому Всесвіті!». Чен Сінь була переконана: якби Вейд тоді знав, що надшвидкісні кораблі — єдиний порятунок людства, то легко знехтував би даною обіцянкою.
Не гоже цуратися відповідальності, нехай вона і поступалася за владою лише богу, — якщо тебе обрали на високу посаду, ти маєш виконувати завдання до кінця.
Опинившись на Плутоні, Чен Сінь подумала, що настала найлегша пора її життя. Дійсно, люди, котрі опиняються за мить до кінця світу, можуть відчути неабияке полегшення: звичний тягар обов’язків вже не тисне, всі турботи і тривоги зникають, а життя повертається до первісного стану спокою в утробі матері. Тієї миті Чен Сінь могла тільки спокійно чекати яскравого, поетичного кінця, що ознаменує її перетворення на частину гігантської картини Сонячної системи.
Але тепер усе перевернулося з ніг на голову. На зорі космології як науки існував цікавий парадокс: оскільки Всесвіт здавався нескінченним, то на кожну точку простору щомиті мала діяти сукупність гравітаційних сил незліченної кількості небесних тіл. Чен Сінь зараз відчувала щось подібне — кожен куточок Усесвіту тиснув на неї звідусіль, нещадно роздираючи душу. Спогади про хвилю первинного жаху останніх хвилин на посаді Мечоносця, яку вона пережила 127 років тому, знову напосіли на неї. Космос заполонили очі, що не відводили від неї погляду: динозаври, трилобіти, мурахи, птахи, метелики й навіть бактерії… Окремо відчувалися погляди 100 мільярдів людей, які жили на Землі у всі часи.
Чен Сінь поглянула в очі АА й легко прочитала її думки: Нарешті й ти зіткнулася з чимось, страшнішим за смерть.
Вона розуміла, що їй не лишається нічого іншого, як жити далі. Вона і АА — єдині представники людської раси, а її смерть зменшить цю популяцію вдвічі. Це справді співрозмірне покарання за всі її помилки.
Однак майбутня подорож вже не мала мети — космічний простір перед нею втратив чорний колір, лишившись безбарвним.
— Куди нам податися? — пробурмотіла Чен Сінь.
— Відшукайте їх, — відповів Ло Цзі, чиє зображення на екрані стало ще розмитішим і втратило колір.
Його слова, немов блискавка, спалахнули в голові Чен Сінь. Вони з АА перезирнулися, одразу зрозумівши, про кого йдеться.
— Вони ще живі, — продовжив Ло Цзі. — П’ять років тому бункерний світ отримав від них звістку через гравітаційну хвилю. Це було коротке повідомлення без вказування місця їхнього перебування. Можливо, вам вдасться їх відшукати, чи ж їм пощастить натрапити на вас.
Цієї миті чорно-біле зображення Ло Цзі остаточно зникло, але ще було чутно його голос, який встиг сказати наостанок:
— От настав і мій час перетворитися на картину. Щасливої подорожі, дітки.
Сигнал з Плутона остаточно перервався.
На екрані системи спостереження Плутон засяяв, немов зірка, і почав розширюватися у двох вимірах. Ділянка планети з музейним комплексом першою торкнулася двовимірної площини.
На теперішній швидкості «Зоряного кільця» вже став помітний ефект Доплера: хоч при погляді на окрему взяту зірку здавалося, що нічого не відбувається, світло зірок попереду змістилося до синьої частини спектра, а позаду — до червоної. Зсув спектра став помітним і у двовимірній Сонячній системі.
За бортом не було видно жодного іншого корабля-втікача — «Зоряне кільце» значно випередило їх. Усі вони тепер падали на двовимірну поверхню, немов краплі рясного дощу.
Повідомлень із Сонячної системи ставало дедалі менше, й вони коротшали. Через зміну частоти радіосигналів, спричинену ефектом Доплера, сповіщення лунали трохи дивно, немов пташиний спів.
«Ми вже заблизько! Ви позаду
