Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду

Пастку. Фінал відбувався вже без участі ченців; там заправляв гармоніст Педро Циган, достойний громадянин. На честь масових хрестин і вінчань влаштували бенкет, що, як і завжди, тривав до самого ранку. На догоду Вентуриньї Людмила Григорівна вирушила до Аталаї ще до закінчення балу, але все-таки встигла станцювати французьку кадриль, якою диригував негр Кастор Абдуїн. Факела того дня роздирали суперечливі почуття. Просто-таки ефіоп з двору негуса, сказала Людя Петрові, братові й повірникові. Вона почувала себе на гулянці так невимушено, ніби знову перенеслася в своє вбоге сільське дитинство.

Проповідь брата Зигмунда фон Готтесгаммера золотими літерами вписалася в літопис апостольських подвигів. Його вогненні, грізні слова якщо й не розтопили камінних душ мешканців Великої Пастки, то все ж змусили декого задуматися над тим, чи не суперечить їхня поведінка приписам доброзвичайності.

Вже сама назва, дана на честь злочину, вельми промовиста — так розпочав свою проповідь великий інквізитор. І закінчив її осудженням Великої Пастки як оселі гріха і кубла розбійників. Земля без закону, Божого і людського, осереддя ницості, розпусти, жорстокості, святотатства, нечестивих гемонських діянь, прокляте царство Сатани. Об’єднані воєдино Содом і Гоморра, виклик многотерпеливому Господеві. Колись гнів Божий впаде на невірних, зруйнує мури зла й скверни, спопелить цей вертеп. Таке було його пророцтво.

Коли настав час благословляти паству, брат Зигмунд Господній Молот у присмерку згаслого дня підвів свою висхлу руку й перехрестив повітря, проклинаючи селище і відлучаючи від церкви його мешканців.

У Велику Пастку приходить закон; тут уривається на своїй зорі історія міста Веселкополіс

1

Це кубло розбійників, душогубів і гулящих дівчат піддав анафемі посланець Божий. Треба викорінити насильство й розпусту, покласти край безладдю і мерзоті — постановили фарисеї й підлабузники. Про це галасували на форумах, у муніципалітетах, на соборних площах, у кабаре.

Від звичаю домагатися всього хитрощами, підступністю і вбивствами пора переходити до принципу власності й закону. Сівши на коня, король повів своє військо відмірювати все лінійкою і циркулем, запроваджувати тверду владу й послух там, де панували воля і фантазія.

Від анафеми інквізитора до виступу солдатів лише один крок — між зимою, коли пролунали проповіді, і літом, коли грянули постріли, між життям і смертю, між вільною людиною і підданцем. А ще коротша розправа: між наказом виступати і тим, що потім сталося, минуло всього кілька днів.

2

Послання від полковника Робустіано де Араужо дійшло до капітана Натаріо да Фонсеки після його повернення з фазенди Винозоре, де закінчувався збір урожаю; врожай на нових плантаціях перевершив найсміливіші підрахунки. Капітан гадав зібрати шістсот арроб, а вийшло понад сімсот. Раніше так само добре оброблялися й какаові плантації Аталаї. Тепер уже ні, попри старання доктора Луїза Сезара Гузмана й новітні теорії вирощування теоброми какао, дерева сімейства стеркулієвих, — за манірним висловом високовченого агронома.

Доктор Луїз Сезар Гузман, цей світоч агрономічної науки, збирався подати у відставку, коли його хазяїн Вентуринья, повернувшись із Ріо, де він разом з Людмилою Григорівною та її братом Петром дихали повітрям цивілізації, дізнався про зниження врожаю. Він мов чемериці наївся, метав громи й блискавки, вимагав пояснень. Агроном, гортаючи сторінки учених книг, доводив йому, що саме так і буває: щоб добитися від застосування нових наукових методів бажаних наслідків, треба запастися терпінням. Запастися терпінням, чорт забирай! — шаленів Вентуринья. Але все закінчилося тим, що він здався перед доказами доктора Гузмана, а улещувати той умів; та й Натаріо знову відхилив його пропозиції на дуже вигідних умовах повернутись на посаду управителя.

Вентуринью страшенно образила його відмова, бо він пообіцяв Натаріо, колишньому кабрі полковника Боавентури, навіть відрахування від прибутків, хоч жоден плантатор такого собі і в думці не покладав. Гнів — поганий порадник: Вентуринья став говорити всім, хто мав охоту його слухати, про капітанову безчесність і ввернув слово «зрада». Натаріо, мовляв, не шанує навіть пам’яті свого покровителя, якому зобов’язаний усім: одразу ж по його смерті збудував собі розкішний дім і взяв на утримання Сакраменто, полковникову наложницю, наставивши йому роги посмертно, а це страшенна підлота. Він вимовляв слова «посмертно» і «підлота» тим самим повчальним тоном, яким агроном торочив йому про теоброму какао з сімейства стеркулієвих.

3

Ходять усякі розмови, що дуже мені не подобається, стережіться! — писав у своєму листі, досить-таки туманному, полковник Робустіано де Араужо. А довірена людина полковника, кабро Назарено, який доставив це послання, від себе додати нічого не міг. Спочатку капітан був подумав, що то просто невдоволене бурчання Вентуриньї; якісь плітки вже доходили й до самого Натаріо, але він із того тільки сміявся: втерли носа молодому панові. В Ітабуні він і слухати нічого не хотів: мовляв, хильнемо краще по чарці та поговоримо про жінок.

Та коли він заговорив про це з Фадулом, то з подивом довідався, що турок тоді ж таки отримав листа від Фуада Карана, написаного у формі притчі. Бідний фелах садить в оазисі фінікові пальми, але плоди збирає заздрісник. Пильнуйся, мій славний Фадуле, бо плоди вже достигають, застерігало кучеряве арабське письмо. Листа привіз обозник Зе Раймундо, ветеран-погонич, з наказом віддати його в руки самому крамареві.

Натаріо і Фадул довго сушили собі голову, питали ради в Кастора Абдуїна, але так і не знайшли розгадки, яка б пролила світло на незрозуміле послання полковника і на тайнопис ученого араба.

— Через тиждень поїду в Ітабуну і все з’ясую, — сказав Натаріо, людина, як відомо, недовірлива.

Що то за розмови так не подобаються полковникові Робустіано? Чого слід остерігатися? Як розуміти притчу про дозрілі фініки, що вийшла з-під пера Фуада Карана? Мабуть-таки, це все неспроста.

Щоб супроводжувати в Ітабуну капітана, раніше кума тільки на словах, а тепер, після хрещення Надо, справжнього, побувати разом з ним у барі, пансіоні Шанду, кабаре, Фадул вирішив прискорити свою чергову ділову поїздку. Шанду з будинку побачень нагадувала йому звабливу Зезинью Пальму — справжній вулкан жаги! Переїхавши у Сержипе, Зезинья перестала писати навіть своєму небожеві Дурваліно.

Якщо встигне, він махне в Ільєус погомоніти з Алваро Фарією і побачити море, те море, яке він хлопцем переплив на емігрантському судні, міняючи край фінікових пальм на какаові землі.

4

З’їздити до Ітабуни Фадулові перешкодили події, що одна за одною налітали на селище смерчем і буревієм.

Капітан Натаріо да Фонсека саме сідав за обідній стіл, коли до кімнати вбігла його дочка Пеба і, ледве зводячи дух, гукнула батькові:

— Там двоє стріляють у свиней, назвались інспекторами.

Капітан, не дослухавши Пебу, зірвав зі