Прекрасні катастрофи - Юрій Корнійович Смолич

— І загалом це хибно в самій основі, — Є тоном, готовим до дискусій, заявив він.

— Ви — про кордони? — перепитав Коломієць.

— Які кордони? — не зрозумів Думбадзе.

— Ви про що, власне, говорите?

— Та про Нен-Сагорову ж теорію.

— А!

Думбадзе покинув чемодан і став перед Коломійцем.

— Я не заперечую геніальної простоти наукових досягнень і проектів нещасного лікаря, навпаки, я схиляюся перед ними. Але дивіться, що сталося з його науковими концепціями від зіставлення з самим життям. Він назвав свою теорію соціальною профілактикою, а саме соціальне життя одним махом спростувало всі його теорії. Воно заперечило їх! Бо вони в самій своїй основі — хибні!

— Хм! — відгукнувся Коломієць. — Кажіть ясніше.

— Ясніше?.. Будь ласка. Я приходжу до висновку, що ціла Нен-Сагорова наукова теорія… антисоціальна…

— Антисоціальна?! Ну, знаєте, це ви взяли через край! Адже її спрямовування скероване на впорядкування біологічного життя саме через соціальні зміни.

— Дарма!

— Дарма?

— Так. Лист Ліліан! Яка прекрасна відповідь Нен-Сагорові!

— Я… не зовсім розумію вас.

— Зрозумійте… Я не буду докоряти старому й геніальному лікареві за його наукову замкненість та за його аполітичність. Тепер це вже можна йому подарувати. По-перше, тому що через свої наукові постулати він нарешті таки дійшов висновків широкосоціального значення. Саме наука спростувала йому наукову замкненість — нехай це не видасться вам за парадокс — і покликала його до узагальнень чисто соціальних. По-друге, тому що останньої хвилини він і сам збагнув неправдивість того шляху, який він волів проторувати манівцями, околицями, поза соціальним життям. Англійська зброя показала йому, що всякий шлях — нехай і «чистої науки» — лежить тільки навпростець через соціальне життя. Останні слова, — на жаль, дуже короткі, — Є які ми почули від нього, якраз засвідчили таку зміну його світогляду… Але я докоряю йому не за це. Я вважаю і всю його наукову теорію самою суттю за антисоціальну. Так, так! Хіба правильно в сучасних світових соціальних умовах починати перепорядкування людського життя з «переродженця» людського організму? Звичайно, ж ні! Адже ж і сама Нен-Сагорова теорія мусила була дійти висновку, що таке «переродження» можливе тільки при кардинальній зміні соціальних умов на такі, що можуть стати функціональним чинником у самому біологічному переродженні. Старий аполітичний лікар цілком щиро додумався до соціалістичної організації життя, побуту й праці! Значить, — при наявності таких елементів соціалістичного упорядкування життя, до яких найпершою передумовою є здобуття політичної волі пригнобленими класами, — при таких умовах і ціла наукова теорія про біологічне оздоровлення людства стає реальною. Але чи є ця ідея реальна в умовах панування капіталістичної системи в світі? Ні.

— Нен-Сагор і дійшов саме такого висновку, — зауважив Коломієць. — З цього й почалося все.

— Вірно! Я й кажу, що цим не докоряю старикові. Але він не зробив ще другого остаточного висновку. Що таке часткове запровадження його системи біологічного переродження в умовах цілої капіталістичної системи, яке він здійснив у своєму Нурі, — Є антисоціальне! Ви не погоджуєтеся хіба, що таке «переродження» і, я б сказав, до того ж «уніфікація» людей надто в умовах мирного, нормального добробуту ставлять увесь цей людський колектив поза соціальним життям нашого сьогодні, знижують його класове чуття, загрожують навіть перевести його зовсім у інший клас, атрофують стимул до боротьби? Природжені геліопольці не можуть бути кадрами для боротьби за новий світ, за новий соціальний — соціалістичний — устрій, який і є основою і передумовою до широкого здійснення наукових досягнень геніального лікаря! Геліопольці не пішли б боротися з британським імперіалізмом. Ви не згодні з цим?

Коломієць знизав плечима.

— Я згодний. Але тепер по приїзді губернатора можна бути певним, що геліопольці підуть боротися проти британського імперіалізму.

— Ви маєте рацію.

Думбадзе нахилився до чемодана й затяг останнього ремінця.

— Отже, найприкріше це, безперечно, те, що ми пакуємо цей чемодан.

— І вивчаємо бедекер, — долучив Коломієць. — Власне кажучи, я собі добре уявляю, що мали б ми робити зараз. Але я не зовсім ясно уявляю те, що насправді нам доведеться робити.

— Певна річ, — охоче підтримав Думбадзе, з гнівом штовхнувши запакованого чемодана ногою. — Ми б мали зараз покинути цей чемодан і податися навздогін за Ліліан, Ямою та Альбертом Сю…

— В Пешавар…

— Бомбей, Калькутту…

— Словом, у глиб країни, я знаю — ви тримаєте в руках бедекер і можете перерахувати всі пункти нашого уявного подорожування. Закрийте бедекер: ми не поїдемо туди.

Коломієць слухняно закрив довідника й зітхнув.

— Ми б мали зараз організувати місцеве населення й захопити губернатора…

— Тим часом треба було б налагодити зв’язок з повстанським комітетом у Пешаварі.

— Не забудьте й про гірські племена афридійців. Це вже є певний кадр для розгортання партизанських загонів.

— Найтяжче було б установити щільний контакт із пролетарськими організаціями центральної частини краю. Цей Пенджаб так далеко закинутий і зовсім майже ізольований від пролетарських районів Індії. Власні пролетарські кадри з Пешавара надто невеликі. Ми б мали…

Думбадзе зірвався з місця й з силою загатив кулаком об стіл.

— Чорт забирай! Проклятий кон’юктив. Ви дивіться — ми не маємо права чинити так, як того вимагає наше класове чуття!

Він замовк і, трохи заспокоївшися, закінчив:

— Ви звернули увагу, як на протязі цілого роману ми з вами руки і ноги, якщо можна так висловитися, зв’язували розвиткові сюжету? Скільки разів повинні ми були активно виступити й тим вплинути на хід подій! Але ми не могли цього зробити, бо ми… радянські громадяни й кожне наше слово, кожний наш вчинок був би розцінений, як «пропаганда», як «рука Москви»! Чорт забирай! Трудне становище радянського персонажа в колоніальних романах!

Він знову замовк і потягнувся до пальта з капелюхом:

— Беріть чемодан і, щоб не ускладняти міжнародного становища, щоб не викликати нової зливи брудних наклепів на Радянський