Капітула Дюни - Френк Херберт

«Кожному дневі досить своєї турботи, і так мене бачить Елпек. Та вона не бачить того, ким я стала, лише що я небезпечна, але потенційно корисна».

Поволі обертаючись на одній нозі, Мурбелла вивчала загін Елпек. Тут не було поневолених чоловіків. Це надто делікатне завдання для всіх, крім довірених жінок. Добре.

— А зараз вислухайте мене всі. Якщо ви маєте якусь вірність нашому Сестринству, а я оціню це в майбутньому, то виявите шану тому, що я принесла. Призначаю це в дар тим, хто цього заслужить.

— Велика Всечесна Матрона буде задоволена, — сказала Елпек.

Але Велика Всечесна Матрона не здавалася задоволеною, коли їй представили Мурбеллу.

Мурбелла розпізнала приміщення вежі. Сонце майже сіло, але тіло Стреггі досі лежало там, де впало. Вбито частину Теґових спеціалістів, переважно з комунікаційної команди, яка водночас була його охороною.

«Ні, ми, Всечесні Матрони, не любимо, щоб чужі за нами шпигували».

Вона побачила, що Теґ іще живий, але зв’язаний шиґаструною і зневажливо закинутий у куток. Найдивніше з усього: Одраде, нескована, стояла біля Великої Всечесної Матрони. Це був згірдливий жест.

Мурбелла відчувала, що багато разів переживала цю сцену після перемоги Всечесних Матрон: покоси ворожих тіл, які лежали там, де застала смерть. Атака Всечесних Матрон безкровною зброєю була швидкою й смертоносною, типовою зловмисністю, що вбиває, коли вбивства більше не потрібні. Вона стримала дрижання від згадки про цей смертоносний реверс. Жодного попередження, тільки солдати валяться широкими рядами — ефект доміно, який викликає шок у вцілілих. А Велика Всечесна Матрона відкрито тішилася з цього шоку.

Дивлячись на Мурбеллу, Велика Всечесна Матрона сказала:

— То це та торба нахабства, яку ти начебто тренувала на ваш лад.

Одраде майже усміхнулася, почувши цей опис.

«Торба нахабства?»

Бене-ґессеритка могла прийняти це без образи. Ця каправа Велика Всечесна Матрона опинилася в скрутному становищі і не могла вдатися до своєї зброї, що вбиває без пролиття крові. Дуже делікатний баланс сил. Всечесні Матрони схвильовано перемовлялися, аби з’ясувати їхню проблему.

Уся їхня таємна зброя вичерпана, її не можна перезарядити. Вони щось утратили, відступаючи сюди.

«Наша зброя останнього шансу, а ми згаяли її намарне!»

Логно, яка вважала себе верховною, стояла зараз на іншій арені. Щойно довідалася, з якою страшною легкістю Мурбелла може вбити одну з обраних.

Мурбелла зміряла поглядом оточення Великої Всечесної Матрони, оцінюючи їхній потенціал. Вони, безперечно, оцінили ситуацію. Звична річ. Що вони обрали?

«Нейтралітет?»

Частина зберігала обережність, усі чекали.

Очікували, чим завершиться диверсія. Байдуже, хто тріумфуватиме, доки сила далі напливатиме до них.

Мурбелла дала своїм м’язам перейти в стан очікування бою — навчилася такого від Дункана і Прокторок. Почувалася такою спокійною, наче стояла в тренувальній залі та подумки переглядала можливі реакції. Навіть відповідаючи, знала, що рухається так, як її підготувала Одраде — ментально, фізично й емоційно.

«Спершу Голос. Дай їм посмакувати внутрішнім холодом».

— Бачу, ви недооцінили Бене Ґессерит. Ці жінки стільки разів чули аргументи, якими ви пишаєтесь, що ваші слова не викликають у них нічого, крім нудьги.

Це було промовлено з нищівним звуковим контролем, тоном, який призвів до появи оранжевої барви в очах Логно, але не дозволив їй ворухнути й пальцем.

Мурбелла ще з нею не закінчила.

— Ти вважаєш себе могутньою й хитрою. Одне породжує інше, еге ж? Який ідіотизм! Ти довершена брехуха і дуриш сама себе.

Побачивши, що Логно перед лицем такої атаки зоставалася непорушною, її оточення почало розступатися й відкривати простір, наче кажучи: «Вона вся твоя».

— Твоя вправність у цих брехнях не приховує їх, — сказала Мурбелла. Презирливим поглядом оббігла тих, що стояли позаду Логно. — Як ті, кого я знаю з Іншої Пам’яті, ти прямуєш до погибелі. Проблема в тому, що ти так пекельно довго помираєш. Неуникно, але ох, як тим часом нудно. Ти смієш називати себе Великою Всечесною Матроною! — Знову перевела погляд на Логно. — Усе в тобі — відстій. Ти не маєш стилю.

Це було занадто. Логно атакувала, зі сліпучою швидкістю викинувши ногу. Мурбелла перехопила її стопу, наче піймала гнаний вітром листок і, продовжуючи його політ, підважила Логно, перетворивши її тіло на довбню. Політ закінчився тим, що голова Логно розбилася об підлогу. Не зупиняючись, Мурбелла виконала пірует, лівою ногою майже знісши голову Всечесній Матроні, що стояла праворуч Логно, а правою рукою розтрощивши горлянку тій, що була ліворуч. Два удари серця — і все завершилося.

Вивчаючи сцену бою без жодних ознак задишки (щоб показати, як це було легко, Сестри), Мурбелла зазнала шоку й розпізнала непоправне. Одраде лежала на підлозі перед Елпек, яка, вочевидь, без вагань обрала сторону. Викручена шия Одраде і її обм’якле тіло свідчили, що вона мертва.

— Намагалася втрутитися, — сказала Елпек.

Убивши Превелебну Матір, Елпек сподівалася, що Мурбелла (врешті-решт, Сестра!) аплодуватиме їй. Та Мурбелла реагувала не так, як очікувалось. Опустилася навколішки поруч із Одраде і притисла голову до її голови. Стояла так нескінченно довго.

Вцілілі Всечесні Матрони обмінялися питальними поглядами, але не посміли ворухнутися.

«Що це?»

Але страхітливі Мурбеллині вміння прикували їх до місця.

Прийнявши недавнє минуле Одраде, усе, що додалося від попереднього Поділу, Мурбелла встала.

Елпек побачила смерть в очах Мурбелли і позадкувала, перш ніж спробувати захиститися. Вона була небезпечною, та не могла дорівнятися цьому демону в чорній одежі. Усе закінчилося так само приголомшливо швидко, як із Логно і її помічницями: копняком по горлянці. Елпек розпростерлася впоперек Одраде.

Мурбелла ще раз пильно оглянула вцілілих, а тоді знову завмерла на мить, дивлячись униз, на Одраде.

«У якомусь сенсі це була моя робота, Дар. І твоя!»

Вона похитала головою, поглинаючи наслідки.

«Одраде мертва. Довгого віку Матері Настоятельці! Довгого віку Великій Всечесній Матроні! І хай небеса захистять нас усіх».

Тоді зайнялася тим, що мусила зробити. Ці смерті створили величезний борг. Мурбелла глибоко вдихнула. Черговий гордіїв вузол.

— Звільніть Теґа, — промовила вона. — Приберіть тут якомога швидше. І нехай хтось принесе мені належну одіж!

Та, що віддавала накази, була Великою Всечесною Матроною, проте ті, що метнулися їх виконувати, відчули в ній Іншу.

Жінка, що принесла Мурбеллі червону одежу з драконами, вигадливо вишитими су-каменями, шанобливо подала її здалеку. То була велика жінка з важкими костями і квадратним обличчям. Із жорстокими очима.

— Піднеси її мені,