Хранителі - Дін Кунц

4

Погожого п’ятничного дня, 26 листопада, одразу після Дня подяки Гаррісон Ділворт був на борту своєї улюбленої дванадцятиметрової яхти під назвою «Фіорітура». Вона стояла біля причалу в затоці Санта-Барбара. Гаррісон натирав мідні деталі судна й так захопився цією справою, що не помітив, як у доці з’явилися двоє чоловіків у ділових костюмах. Гаррісон підвів голову, коли вони хотіли відрекомендуватися і показати свої посвідчення, але він уже без того знав, хто вони — не їхні імена, а де вони працювали.

Прізвище першого чоловіка було Джонсон, а другого — Соамз.

Вдавши, що дуже здивований і зацікавлений, юрист запросив їх на борт. Зійшовши на яхту, Джонсон сказав:

— Ми хочемо вас про дещо порозпитувати, пане Ділворт.

— Про що? — поцікавився Гаррісон, витираючи руки білою ганчіркою.

Джонсон був чорношкірим середньої статури, радше навіть худорлявим, і вигляд у нього був виснажений, але він усе одно виглядав значливо.

Гаррісон запитав:

— Агентство національної безпеки, еге ж? Ви ж не вважаєте, що я працюю на КДБ?

Джонсон злегка посміхнувся.

— Ви працювали на Нору Дейвон?

Гаррісон звів брови.

— На Нору? Ви серйозно? Я можу вас запевнити, що Нора не така людина, яку можна втягнути…

— Добре. Ви її юрист? — запитав Джонсон.

Гаррісон подивився на веснянкуватого агента Соамза, котрий був молодший за свого начальника, і знову звів брови, наче запитуючи, чи Джонсон завжди такий суворий. Соамз, наслідуючи шефа, стояв із незворушним виглядом.

«Господи, ну і втрапив я у халепу», — подумав Гаррісон.

Після виснажливого і безрезультатного допиту Ділворта Лем дав Кліффу Соамзу кілька завдань: отримати постанову суду про прослуховування його домашнього і робочого телефонів; знайти три найближчих таксофони біля його офіса та три біля будинку і теж поставити їх на прослуховування; отримати виписки з АТС про всі міжміські дзвінки з домашнього і робочого телефонів Ділворта; викликати підкріплення з Лос-Анджелеса і встановити за юристом цілодобове спостереження впродовж трьох годин.

Поки Кліфф вирішував ці питання, Лем прогулювався доками у затоці, сподіваючись, що шум океану і споглядання хвиль допоможуть йому прояснити розум і зосередитися. Один лише Бог знав, як йому терміново треба було зосередитись. Відколи пес і Аутсайдер втекли з Банодайна, Лем утратив майже шість кілограмів. Він погано спав, мало їв, зрештою, стрес позначився навіть на його сексуальному житті.

«Це називається “перестарався”, — подумав Лем. — Ось що спричиняє застій у мізках».

Але таке застереження, звичайно, нічим не допомогло. Лем досі почувався так, наче його залили бетоном.

Три місяці тому, коли наступного дня після вбивства Гокні АНБ знайшло трейлер Трейвіса на шкільній парковці, Лем дізнався, що того серпневого вечора Корнелл із жінкою поверталися з поїздки у Лас-Вегас, Тахо і Монтерей. Всі зупинки на їхньому шляху було зафіксовано завдяки карткам із кабаре в Лас-Вегасі, блокноту з готелю, сірниковим «книжечкам» та чекам кредитної картки із заправок, знайденим у трейлері та пікапі. Лему не вдалося встановити особу жінки, але він припустив, що то просто його дівчина, хоча до цього він ніколи не робив таких сміливих припущень. Лише кілька днів тому, коли один із агентів поїхав у Лас-Вегас, щоб зіграти весілля, Лем нарешті зрозумів, що Корнелл теж їздив туди з цією метою. В одну мить вся їхня поїздка почала йому нагадувати медовий місяць. Через декілька годин він підтвердив, що 11 серпня в окрузі Кларк, штат Невада, Корнелл одружився з Норою Дейвон із Санта-Барбари.

Шукаючи жінку, Лем дізнався, що будинок Нори продали через шість тижнів після їхнього зникнення. Знайшовши деталі угоди, Лем побачив, що представляв її юрист Гаррісон Ділворт.

Заморозивши активи Корнелла, Лем гадав, що втікачам тепер буде непереливки. Але нещодавно він дізнався, що Ділворт допоміг Трейвісу вивести з банку двадцять тисяч і якимось чином переслав кошти за будинок. Ще й більш од того, за підтримки Ділворта Нора чотири тижні тому закрила свій місцевий рахунок у банку, і гроші теж опинилися в неї. Тепер у неї, її чоловіка та собаки є достатньо ресурсів, щоби переховуватися роками.

У доці Лем спостерігав за помережаним сонцем океаном, що ритмічно бився об палі. Ці рухи заколисували його.

Звівши очі в небо, він якийсь час поспостерігав за крикливими чайками, але натомість заспокоїтися, спостерігаючи за їхнім граційним польотом, Лем почав нервувати.

Гаррісон Ділворт був освіченим, розумним — вроджений борець. Тепер, коли Лем виявив зв’язок між ним і Корнеллами, юрист погрожував засудити АНБ за те, що вони заморозили активи Трейвіса.

— Ви не висунули проти чоловіка жодних обвинувачень, — промовив Ділворт. — Який суддя-лизоблюд дозволив це зробити? Маніпулювати правовою системою задля того, щоб утиснути права громадян, — це вже занадто.

Лем міг висунути обвинувачення проти Трейвіса і Нори Корнелл за порушення будь-яких законів, що торкалися національної безпеки. Таким чином, Ділворт не зміг би надалі підтримувати втікачів, але це привернуло б увагу преси, і вигадана історія про пантеру Корнелла (а можливо, й усе прикриття АНБ) розсипалась би, наче солом’яна хатка під час бурі.

Єдина надія, що Ділворт спробує зв’язатися з Корнеллами, щоби повідомити, що їхній зв’язок нарешті викрито, тому подальші контакти слід приховувати ретельніше. Тоді, якщо доля посміхнеться Лему, він вирахує розташування Корнелла за номером телефону. Але особливих надій на це