Капітула Дюни - Френк Херберт
— Існують книги, які не можуть бути пристосовані, Ребекко!
Вона глянула на нього з погано прихованим збентеженням. Так він бачив Сестринство? Чи це страх промовляв його устами?
Поруч неї став Джошуа, руки засмальцьовані, на чолі та щоках чорні смуги.
— Твоя підказка була слушною. Знову запрацювало. Не знаю, чи надовго. Проблема в тому, що…
— Ти не знаєш проблеми, — перебив його Раббі.
— Механічна проблема, Раббі, — сказала Ребекка. — Це поле не-покою деформує механізми.
— Ми не могли доставити сюди механізми, вільні від тертя, — промовив Джошуа. — Надто помітно, не кажучи вже про кошти.
— Не лише ваші механізми деформовано.
Джошуа глянув на Ребекку, звівши брови. «Що з ним не так?» То Джошуа теж довіряв бене-ґессеритській прозорливості. Це ображало Раббі. Його паства шукала проводу деінде.
Тут Раббі її здивував:
— Думаєш, я ревнивий, Ребекко?
Вона похитала головою.
— Ти виявляєш таланти, — сказав Раббі, — а інші квапляться їх використовувати. Механізм відремонтували завдяки твоїй підказці? Ці… ці Інші Пам’яті підказали тобі?
Ребекка знизала плечима. Це був давній Раббі, якому годі було заперечувати в його власному домі.
— Я мав би тебе похвалити? — спитав Раббі. — Ти маєш владу? Будеш тепер нами правити?
— Ніхто цього не підказував, Раббі, а я — менше від усіх. — Вона була ображена і не збиралася цього приховувати.
— Вибач мені, дочко. Це те, що зветься «щиголь».
— Я не потребую твоєї похвали, Раббі. І, звичайно, вибачаю.
— Твої Інші можуть щось про це сказати?
— Бене Ґессерит кажуть, що страх похвали походить із древньої заборони хвалити свою дитину, бо це може викликати гнів богів.
Він схилив голову.
— Трапляється інколи дрібка мудрості.
Джошуа мав розгублений вигляд.
— Піду спробую поспати. Мені не можна бути втомленим. — Він значуще глянув на машинний куток, звідки долинало тяжке скреготіння.
Пішов у притьмарений кінець покою, перечепившись по дорозі об дитячу іграшку. Вони зосталися самі.
Раббі ляснув по лаві поруч себе.
— Сядь, Ребекко.
Вона сіла.
— Я боюся за тебе, за нас, за все те, що ми представляємо. — Він випустив сувій. — Стільки поколінь ми були вірними. — Оббіг поглядом кімнату. — А тепер не маємо тут навіть міньяну[22].
Ребекка втерла сльози з очей.
— Раббі, ти неправильно судиш про Сестринство. Вони хочуть лише вдосконалювати людей та їхні уряди.
— Так вони кажуть.
— Так я кажу. Правління — це форма мистецтва для них. Ти вважаєш це цікавим?
— Будиш мій інтерес. Чи ці жінки самі дурять себе снами про власну значущість?
— Вони думають про себе як про сторожових псів.
— Псів?
— Сторожових псів, що пильнують, коли можна викласти урок. Саме цього вони прагнуть. Ніколи не намагайся дати комусь урок, якщо він не може його засвоїти.
— Знову ці дрібки мудрості. — Його голос звучав сумно. — А самі вони правлять мистецьки?
— Вони вважають себе лавою присяжних з абсолютними повноваженнями, на які не може накласти вето жоден закон.
Він похитав сувоєм їй перед носом.
— Так я й гадав!
— Жоден людський закон, Раббі!
— Хочеш сказати, що ці жінки, які пристосовують релігію до своїх потреб, вірять… у силу, більшу за них самих?
— Їхня віра не узгоджується з нашою, Раббі, та я не думаю, що це зло.
— Що ж це за… за віра?
— Вони називають це «вирівнювальним дрейфом». Розглядають з погляду генетики і як інстинкт. Наприклад, надзвичайні батьки можуть мати дітей, ближчих до середнього рівня.
— Дрейф? І це віра?
— Тому вони уникають розголосу. Вони радниці, інколи навіть творці королів, але не хочуть бути мішенями першого плану.
— Цей дрейф… вони вірять, що існує Творець Дрейфу?
— Його існування не є їхнім засновком. Це лише рух, який можна простежити.
— Що ж вони роблять у цьому дрейфі?
— Вдаються до застережних заходів.
— Перед лицем Сатани, як на мене!
— Вони не протистоять потокові, а, схоже, лише рухаються впоперек нього. Роблять так, щоб він працював для них, використовуючи для цього зворотні вихори.
— Ойй!
— Древні майстри плавання під вітрилами добре це розуміли, Раббі. Сестринство має свого роду карти потоку, що підказують місця, яких слід уникати, і де слід докласти найбільших зусиль.
Він знову махнув сувоєм.
— Це не карта потоку.
— Ти не так це витлумачив, Раббі. Вони знають облуду віри у всемогутність машин. — Глянула на роботу механізмів. — Бачать нас у потоках, яким не можуть протистояти машини.
— Крихти мудрості. Не знаю, дочко. Я ще погодився б з тим, що вони втручаються в політику. Але у святі справи…
— Вирівнювальний дрейф, Раббі. Вплив мас на блискучих новаторів, які виходять за обмеження групи і творять нове. Навіть коли це нове нам допомагає, дрейф підхоплює новатора.
— Хто має казати, що допомагає, Ребекко?
— Я просто розповідаю, у що вони вірять. Вони розглядають оподаткування як доказ дрейфування, що відбирає вільну енергію, яка могла б творити більше нового. Кажуть, що особистість з підвищеною чутливістю помічає це.
— А ці… ці Всечесні Матрони?
— Вони вписуються в схему. Закрита владна група, що намагається зробити всіх потенційних суперників неефективними. Відсіювання блискучих умів. Притуплення інтелекту.
З машинного кутка долинуло тихе попискування. Не встигли вони й встати, як Джошуа проминув їх. Схилився над екраном, який показував, що діється на поверхні.
— Повернулися! — сказав він. — Дивіться! Копають просто над нами.
— Знайшли нас? — Голос Раббі звучав ледь не полегшено.
Джошуа стежив за екраном.
Ребекка присунулася головою до його голови, пильно вивчаючи копачів — десятьох чоловіків із сонним виразом очей, як у поневолених Всечесними Матронами.
— Копають навмання, — сказала Ребекка, випростовуючись.
— Ти певна? — Джошуа випростався і заглянув їй в обличчя, шукаючи таємного підтвердження.
Кожна бене-ґессеритка могла б це розгледіти.
— Дивись сам. — Жестом вказала на екран. — Забираються. Пішли тепер у хлів для слігів.
— Де їм і місце, — пробурмотів Раббі.
***
Здійснення придатних для використання виборів відбувається в горнилі інформаційних помилок. Таким чином Інтелект приймає можливість помилки. А коли абсолютні (безпомилкові) вибори невідомі, Інтелект ризикує вийти з обмеженими даними на арену,
