Остання збірка - Роберт Шеклі
-Ні.
— За невеликі гроші, — сказав завідувач, — ти можеш застрелити навіть мене, якщо вже в тебе такий смак, хоча, гадаю, це тебе не зацікавить.
— Ні! Ніколи! Це жахливо! Завідувач поглянув йому просто у вічі:
— Не маєш настрою? Гаразд. Мій заклад відкрито цілодобово. Побачимося згодом, хлопче.
— Ніколи! — сказав Саймон, виходячи з тиру.
— Ми чекаємо на тебе, любий! — вигукнула вслід йому одна з жінок.
Саймон підійшов до стійки з напоями і замовив склянку кока-коли. Він помітив, що руки його тремтять. Зусиллям волі змусивши себе заспокоїтись, почав попивати напій. Саймон нагадав собі, що не варто судити про Землю за нормами поведінки на власній планеті. Якщо людям тут подобається убивати й жертви не заперечують, то чого протестувати? Чи, може, слід?
— Привіт, хлопче! — почув він збоку голос, який вивів його зі стану замисленості.
Саймон обернувся й побачив коротуна із серйозним і багатозначним виразом обличчя, що стояв поруч, потопаючи у плащі, який явно був завеликий йому.
— Нетутешній? — запитав коротун.
— Так, відповів Саймон. — А як ви дізналися?
— По черевиках. Я завжди вгадую по черевиках. Як тобі подобається наша планета?
— Вона трохи незвична, — обережно сказав Саймон. -Я хочу сказати, що не сподівався... тобто...
— Звісно, — сказав коротун. — Ти ідеаліст. Це видно одразу, варто лише поглянути на твоє чесне обличчя, друже. Ти прибув на Землю з певною метою. Я вгадав?
Саймон кивнув.
— Я знаю твою мету, — продовжив коротун. — Ти хочеш узяти участь у війні, яка врятує світ. Ти прибув саме туди, куди треба. У нас постійно тривають шість основних воєн, і кожний може в будь-який момент зіграти важливу роль в одній із них.
— Вибачте, але...
— Саме у цю мить, — проникливо сказав коротун, -пригноблені робітники Перу ведуть запеклу боротьбу з корумпованою і прогнилою монархією. Участь однієї людини може схилити шальки терезів на їхню користь!
Ти, друже, можеш стати цією людиною! Ти можеш бути запорукою перемоги соціалізму!
Побачивши вираз обличчя Саймона, коротун швидко виправився:
-Але можна навести чимало аргументів на користь освіченої аристократії. Мудрий старий король Перу (король-філософ у найглибшому платонівському розумінні цього слова) теж відчуває гостру потребу у твоїй допомозі. Його найближче оточення — науковці, гуманісти, національна гвардія, дворянство та лояльні селяни — потерпають від жахливих утисків соціалістичних заколотників, підтримуваних з-за кордону. Одна людина...
— Мене це не цікавить, — сказав Саймон.
— У Китаї анархісти... -Ні.
— Може, ти віддаєш перевагу комуністам у Вельсі? Чи капіталістам у Японії? Чи тебе приваблюють дрібні групи, скажімо, феміністи, прихильники заборони абортів чи спиртного або введення у вільний обіг срібних монет? Можемо влаштувати...
— Я не хочу війни, — сказав Саймон.
— Мені зрозуміла твоя відраза, — сказав коротун і швидко закивав головою. — Війна — це страхіття. У такому разі ти прибув на Землю заради кохання.
— Як ви довідалися? — запитав Саймон. Коротун скромно посміхнувся.
— Кохання й війна, — сказав він, — основні продукти земної комерції. Упродовж століть вони незмінно дають нам солідний дохід.
-А дуже важко знайти кохання? — запитав Саймон.
— Прямуй у бік центру, це за два квартали звідси, -жваво відповів коротун. — Проминути неможливо. Скажеш, що тебе прислав Джо.
— Не може бути! Як це можна отак вийти й...
— А що ти знаєш про кохання? — запитав Джо.
— Нічого.
— Отож-бо, а ми знаємося на цій справі.
— Я знаю лише те, що сказано у книгах, — сказав Саймон. — Пристрасть під божевільним місяцем...
— Авжеж, тіла, що сплелися одне з одним на морському узбережжі.
— Ви читали цю книгу?
— Це звичайна рекламна брошура. Мені треба йти. За два квартали звідси, не проминеш.
І чемно вклонившись, Джо зник у юрбі.
Саймон допив кока-колу й попрямував Бродвеєм у бік центру. Його збентежили слова коротуна, але він вирішив не робити передчасних висновків.
Дійшовши до 44-ї вулиці, він побачив величезну яскраво освітлену неонову вивіску. На ній значилося: «КОРПОРАЦІЯ «КОХАННЯ ».
Дрібнішими неоновими літерами було написано: «Працюємо цілодобово!»
І ще нижче: «На другому поверсі».
Саймон насупився ще більше, страшна підозра спала йому на думку. Але все ж він піднявся сходами й увійшов до невеликої зі смаком умебльованої приймальні. Звідти його спрямували в довгий коридор, вказавши номер потрібної кімнати.
У кімнаті сидів симпатичний сивочолий чоловік, він підвівся із-за вражаючих розмірів письмового столу, простягнув Саймонові руку й сказав:
— Вітаю! Як справи на Казанзі?
— Як ви дізналися, що я з Казанги?
— По сорочці. Я завжди дізнаюся по сорочці. Мене звати містер Тейт. Я тут, щоб зробити усе можливе для вашого задоволення. Ви...
— Саймон. Альфред Саймон.
— Сідайте, будь ласка, містере Саймон. Сигарету? Щось питимете? Ви не пошкодуєте, що звернулись до нас, сер. Ми найстаріша фірма у сфері любовного бізнесу і набагато більша, ніж наш найближчий конкурент «Пристрасть анлімітед». До того ж вартість послуг у нас значно менша, а товар ви отримаєте високоякісний. Можна дізнатися, звідки ви довідалися про нас? Ви бачили нашу велику рекламу в «Таймс»? Чи...
— Мене прислав Джо, — сказав Саймон.
— А, енергійний хлопець! — сказав містер Тейт, весело похитавши головою. — Гаразд, сер, немає причин відкладати справу. Ви подолали неблизький шлях заради кохання і отримаєте його.
Він потягнувся до кнопки на своєму столі, але Саймон спинив його і сказав:
— Не хочу видатися нечемним, але...
— Я вас слухаю, — сказав містер Тейт із підбадьорливою посмішкою.
— Я цього не розумію, — промовив Саймон і густо почервонів. На його чолі виступили рясні краплини поту. — Здається, я не туди потрапив. Я не для того подолав шлях на Землю, щоб... Я хочу сказати, що насправді ви не можете продавати кохання. Адже не можете? Що завгодно, але тільки не кохання! Я хочу сказати, що це несправжнє кохання.
— Чому ж! Абсолютно справжнє! — підхопившись від подиву зі стільця, сказав містер Тейт. — У тому-то й річ! Сексуальні втіхи доступні кожному. Боже мій, це ж найдешевша штука у всьому всесвіті після людського життя. Але кохання — це рідкісний, особливий товар, його можна знайти лише на Землі. Ви читали нашу брошуру?
— Про тіла на темному морському узбережжі? — запитав Саймон.
— Саме так. Це я її