Житія Святих - Березень - Данило Туптало
Не годиться замовчувати і чуда вражаючого про пречисті Христові Таїнства, яке сталося молитвами цього великого Божого архиєрея, яке було таким. Жінка одна, знатна в Римі, принесла просфори до божественного вівтаря. Тоді ж літургісав сам Папа, святіший Григорій, Божественну Службу. І було, коли подавав людям Божественне Причастя, підійшла і жінка та причаститися Святих Таїнств. Чуючи святішого Папу, який казав: "Животворне Тіло Господа нашого Ісуса Христа подається", засміялася сміхом. Папа ж відхилив свою руку, спитав жінки: "Чому сміялася?" Відповіла жінка: "Дивно мені, Владико, що хліб, його ж я своїми руками з муки зробила і випекла, називаєш Тілом Христовим". Святий же, бачивши її невірство, помолився до Бога — і зразу вигляд хліба перетворився на вигляд самого справжнього тіла людського, і бачила жінка м'ясо людське закривавлене. Не лише жінка та, але й всі люди, що в церкві там були, те чудо бачили, і славили Христа Бога, й утверджувалися у вірі, не сумніваючись у Пречистих Таїнствах, що під виглядом хліба справжнє є тіло, як же під виглядом вина справжня є кров Христова. І знову помолився святий — перетворився вигляд тіла людського на вигляд хліба. І причастилася жінка зі страхом і вірою безсумнівною, прийнявши хліб як тіло Христове і так само вино як кров Христову.
Цей великий світильник світу, святіший Григорій, Церкву Христову не лише життям рівноангельним і дивними чудами прикрасив, а й писаннями багатьма, дуже потрібними православній вірі. І коли писав, тоді Дух Святий у виді голубинім кружляв над ним, що часто бачити сподоблявся архидиякон його Петро, муж добродійний, — з ним же бесід осібних Григорія святого наявні чотири книги, щедро сповнені великої користи, які мають у собі короткі сказання житій святих, які в Італійській землі богоугодно пожили, і повчання душеспасительні. Пас же Григорій святий Церкву Божу тринадцять літ, і шість місяців, і десять днів, переставився до Господа за царювання Фоки-ката.
Написано ж про великого цього угодника Божого, що Траяна, царя Римського, ідолопоклонника колишнього, через багато після його смерти років від вічних мук молитвами своїми визволив. Про те святий ИоанДамаскин (у Слові про померлих) пише так: "Григорій-бо Бесідник, старого Риму єпископ, муж (як свідчать усі) у святості і розумі визначний, коли (як говорять) священнодіяв, з небес ангел спільником був, разом з ним священнодіяв. Коли через площу Траяна, камінням встелену, дорогу мав, міцні молитви до милосердного і душелюбного Господа мав, щоб Траянові-цареві гріхи відпустилися. І ось голос, від Бога принесений, чутно було, що казав так: "Молитви твої Я почув і прощення Траянові даю, ти після цього за нечестивого жертви мені не принось". Свідчать же схід і захід, що чудо це правдивим є і небезпідставно" (Доти святий ИоанДамаскин).
Про инші ж цього великого Григорія Папи Римського діяння, і чуда, і церковні подвиги, і про все життя його дивне і святе Иоан, диякон великої Церкви Римської, написав чотири книги, у них же до двохсот і шістдесяти глав міститься. З них же ця мала — на користь душам вірних. Достатньо взявши, славимо Того, Хто прославляє угодників своїх, Христа, Бога нашого, який з Отцем і Святим Духом славлений навіки. Амінь.
Моральні повісті цього святого Григорія Двоєслова, чи Бесідника, у Книгах Прологів церковних містяться в різних місцях: місяця січня у 25-ий день — про смерть праведного; того ж місяця 29-го дня — про покарання за здобування забороненого; місяця лютого 2-го дня — про трьох сестер, які однаково життя богоугодне почали, але не однаково закінчили; того ж місяця 12-го дня — про юнака, який безчинно жив у монастирі і при смерті був даний на поїдання змієві, від якого ж, молитвами братів, визволений; того ж місця 29-го дня — про проповідь Божого Слова; місяця травня у 16-ий день — про дівчину, що бачила Пресвяту Богородицю, яка прикликала її до дів святих; того ж місяця 23-го дня — про воїна воскреслого, який бачив, як мучили немилосердного померлого; місяця червня 27-го дня — про пресвітера, який воскресив померлого без сповіді; місяця липня 10-го дня — про жертву, яку приносили за полоненого, що в біді смертній був; місяця серпня у 16-ий день — про єпископа, який щодня служив Святу Літургію; того ж місяця 17-го дня — про просфору, принесену в жертву за померлого.
Пребагато й иншого корисного розповідають про цього святого його з архидияконом Петром бесіди, які в чотирьох книгах розміщені.
Місяця березня в 13-й день
Перенесення чесних мощів святого отця нашого Никифора, Царгородського
Великого архиєрея Божого Никифора святого, патріярха Царгородського, за благочесне ікон святих шанування вигнав із престолу його злочестивий цар Лев Вірменин на острів Проконнис. І там у скруті і злиднях перепровадив тринадцять років, переставився до Господа і похований був при церкві святого мученика Теодора в монастирі, який він збудував. Коли ж минуло досить років, загинув із шумом злочестивий цар Лев Вірменин, після нього Михаїл Балбос, тоді син його Теофіл — прийняла скіпетр грецького царства благочестива цариця Теодора із сином своїм Михаїло", який був вельми юним. Також і лжепатріярхи константинопольські із землі живих зникли: ТеодотКасітер, після нього Теодор Спатарокандилат, тоді Антоній Касімат. Після того Иоана, на прізвисько Анній, що був хитрістю волхв, із престолу як неправедного благочестиві скинули — і прийняв престол праведно святий Методій, й іконну красу Церкві святій повернув. Тоді й чесні мощі ісповідника Христового Никифора святого із вигнання до Царгороду повернені були. Святіший-бо патріярх Методій радив так благочестивій цариці Теодорі: "Не годиться, — казав, — аби найвизначніший серед патріярхів Никифор, який був за правовір'я з престолу вигнаний, хоч і вже помер, у вигнанні був, але годиться святе його тіло повернути на престол його! Не уникнемо-бо гріха, якщо залишимо його у вигнанні, виглядатимемо як ті, що погоджуються з його вигнанням і
