Житія Святих - Травень - Данило Туптало
Ще ж і друге страшне одкровення, про божественні Христові Таїнства, яке з иншими отцями трапилося, розповідав таке. Був, казав, у Скиті старець один, великий життям і славний серед отців чеснотами своїми. Той через невігластво своє (препростак був і в Божественному Писанні недосвідчений) спокушався невір'ям щодо Пречистих Таїнств, кажучи, що хліб, його ж із божественного вівтаря приймаємо, і чаша, якою причащаємося, не є справжнім тілом і кров'ю Христовою, але образом лише тіла і крови Христової. Те чувши, два досвідчені старці говорили між собою, що не зі злости якоїсь, але з простоти і невігластва старець той говорить так про Таїнства Святі. І намагалися виправити його в тому, пішли до нього, говорили щось инше про користь душі, потім додали й таке: "Чули, отче, про одного брата слово невірне. Він каже, наче хліб, який ми приймаємо, і чаша, яку п'ємо зі святого вівтаря, не є тілом і кров'ю Христовою, але зображенням тільки". Відповів їм старець: "Я — той, хто це казав". Вони ж просили його, кажучи: "Не вважай так, отче, але повір у те так, як нам передала свята соборна Церква. Ми-бо віримо і визнаємо, що хліб — справжнє тіло Христове і вино в чаші — справжня кров Христова, а не образ тіла і крови". І наводили на те багато слів із Божественного Писання і зі святих Отців, переконуючи невірство його, але він у простоті своїй говорив: "Якщо не переконаюся насправді, не йму віри". І сказали до нього старці: "Помолімося тому, отче, до Бога всі троє за це, постячи цілий тиждень, аби відкрив тобі тайну цю, віримо, що має відкрити, не хочучи стратити багатолітні твої труди". І прийняв старець слово це з радістю, і замкнувся кожен у келії своїй, цілий тиждень постячи й молячись. Казав же в молитві своїй до Бога старець той: "Господи, Ти знаєш, що не через злість невірствую, але простим розумом своїм не можу зрозуміти й осягнути таємниці тої, яви тому мені з доброти своєї саму істину, щоб не блудив я невірством". Також і два старці ті молилися, кажучи: "Господи, яви братові нашому тайну свою, щоб не невірстував і труду свого добродійного не стратив". І послухав Бог молитов їхніх, і відкрив їм страшну ту тайну так. Коли закінчився тиждень посту і молитви і день недільний надійшов, увійшли в церкву всі троє старці на Божественну Літургію і стали разом в одному місці. Відкрилися ж їм очі, і, коли покладений був хліб на святій трапезі, побачили дитинча мале. І коли простягнув єрей руку, аби переломити хліб, побачили ангела Господнього, що з неба сходив, мав у руках ніж, ним заколовши дитинча, вилив кров у чашу. І коли переломлював єрей хліб, ангел роздробляв тіло на частини. Коли ж прийшли брати причаститися Святих Таїнств, прийшов і невірний брат, взяв у руку м'ясо сире і криваве і в чаші також побачив кров, і злякався, закричав: "Вірую, Господи, що хліб — тіло Твоє, і вино — кров Твоя". І зразу м'ясо стало хлібом, і кров — вином, і причастився з великим страхом і розчуленням. І сказали йому отці: "Знає Христос, що людський рід не може їсти сирого м'яса, ні пити крови, через те дає пречисте своє Тіло під виглядом хліба і життєтворчу свою Кров під виглядом вина, щоб змогли приймати ті, що причащаються з вірою". І віддали хвалу Христу Богові за одкровення те і що не допустив добродійному старцеві загинути через невірство.
Брат один спитав авву Арсенія про користь душі, і сказав йому блаженний: "Піклуйся всіляко, аби те, що твориться в умі твоєму, угодне було Богові, і легко переможеш зовнішні гріхи". Це ж казав святий, показуючи, що всі гріховні пристрасті народжуються з волі ума і від помислів нечистих в серці приймаються і з насолодою утримуються. Той, хто виправляє ум свій перед Богом і відганяє зразу нечисті помисли, відтинає пристрасті і перемагає гріховні бажання.
Знову сказав старець: "Якщо справді шукаємо Бога, Він сам до нас прийде, і побачимо Його. І якщо Його чистим життям у себе затримаємо, залишиться за нами".
Инший старець спитав авву Арсенія: "Отче, що мені робити: мені кажуть помисли, що "старий ти і не можеш постити ані трудитися через старість, іди тому відвідуй хворих, це знаком любови є". Преподобний же, зрозумівши, що помисли ті від бісівських підступів, сказав старцеві тому: "їж, пий, спи, не працюй, лише не виходь із келії своєї". Знав святий, що коли виходить з келії чернець і до мирських поселень зближається, багато сітей напинає ворог на спокусу і падіння. Ані не випадає тому, хто помер для світу, виходити без причини за келію і монастир свій, як же і мертвому виходити з гробу свого. Той монах, що ходить поза монастирем зі своєї волі, справді мертвим є, помер-бо душею.
Знову