Книга Йова (переклад Огієнка) - Старий Заповіт

15 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

16 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

19 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

21 аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

22 Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Йов 9

1 А Йов відповів та й сказав:

2 Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

7 Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

11 Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

12 Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

13 Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

15 я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

18 Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

23 Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

27 Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

29 Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

32 Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

34 Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...

Йов 10

1 Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!

2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?

3 Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?

4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?

5 Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,

6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,

7 хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?

8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...

9 Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.

10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?

11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:

14 якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...

15 Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...

16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:

17 поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...

18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,

19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...

20 Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,

21 поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,

22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в