Вийди за межі. Забудь про успіх – стань видатним! - Ден Вальдшмідт

Перським воєначальникам довелося використовувати батоги, щоб змусити солдатів битися зі спартанцями, які з люттю мечами розбивали міцні щити «безсмертних».

Битва тривала.

Перси прибували хвиля за хвилею, Леоніда відтіснили від його людей і вбили. Його руки все ще стискали меч, хоча неживе тіло вже не командувало.

Військо, схвильоване смертю свого царя, відігнало персів до схилів гори, щоб забрати тіло Леоніда. Вони стали колом і билися, доки не зламали всі мечі. І коли їхні мечі зламалися, за Геродотом, вони боролися руками й зубами. У них не лишилось нічого, крім сили волі та рішучості вистояти. Нічого, крім віри.

Урешті кілька тисяч стріл перських лучників полетіли в спартанців. Ніхто не встояв. Їхні тіла падали біля Леоніда – людини, яка кинула виклик могутньому Ксерксові. Одна людина проти мільйонів. Людина, яка вірила у свою справу. Людина, яка облишила комфорт, страх і царство, щоб зустріти свою долю.

Греків настільки надихнули мужність і віра Леоніда та його 300 спартанців, що вони виступили як ціла нація. Вони боролися, щоб бути вільними людьми, і, незважаючи на неймовірні труднощі, перемогли персів. Цим вони забезпечили народження західної демократії та свободи.

Одна людина дійсно змінила хід історії.

Наразі пам’ятник Леоніду і його людям стоїть у Фермопілах. Напис на камені – це слова реакції Леоніда на вимогу Ксеркса скласти зброю: «Molon labe»… «Прийди і візьми».

Тисячі років тому в битвах поразка означала смерть.

Вибір був жорстоко очевидним.

Таким чином, незалежно від того, наскільки сильно вас було поранено, ви продовжували боротись. Ви брали свою зброю і кожним зусиллям боролися з ворогом.

Треба думати, що боротьба за мрії набагато простіша, ніж боротьба на мечах до самої смерті.

Але боротьба за досягнення цілей також може бути жорстокою. Ваша душа може стікати кров’ю, вам може бути боляче, ви будете думати, чому у вас такі високі амбіції.

Відмова від вашої мрії, найімовірніше, не є питанням життя і смерті. Принаймні не у фізичному плані.

Але в той момент, коли ви припините боротьбу за неї, ви почнете помирати всередині.

Коли ви здаєтесь, ви помираєте емоційно.

У вас є мужність, витривалість і віра, щоб продовжувати боротьбу за мрії?

Тому що, якщо ви не боретесь, ви просто не наближаєтесь до успіху.

Отже, беріть свій меч і починайте битись.

Кривлячись через біль і втому від боротьби за найдорожче, пам’ятайте про спартанця всередині вас.

Зустрічайте виклик благородним кивком воїна. Стійким поглядом непереможного чемпіона.

А коли страх і сумніви оточують вас, боріться! Боріться люто! Боріться за гідність долі, яку ви обрали. Якщо зазнаєте поразки, підіймайтесь. Зціліться від ран, невдач та втрат і починайте знову. І так знову й знову. Не складайте рук, не вішайте носа, не визнавайте поразки. Відмовтесь від тихого програшу. Ваша мрія варта боротьби. Ви маєте вибір. Здатися чи боротися далі.

Цей момент має вирішальне значення.

Цей момент визначає все життя. Цей момент – ваша можливість повірити в себе.

Одна людина може змінити історію.

Ви можете бути цією людиною.

Ви готові встати й почати боротьбу?

Епілог

Кінець історії

Пам’ятаєте Джорджа?

Джордж був молодим американським солдатом під час Другої світової війни, який, стікаючи кров’ю та страждаючи від болю, врятувався з поля бою.

Потім він подолав свої страхи і поплив через океан уночі в надії знайти корабель, де лікарі та медсестри могли б вилікувати його.

Це екстремально. Це неймовірно. Але він вижив. І я радий цьому.

Бо той Джордж – це Джордж Вальдшмідт, мій дід.

Але Джордж не просто вижив. Він став успішним. Дуже успішним. У СМІЛИВІЙ формі.

Після війни він переїхав у Канзас, завів сім’ю і став інженером поїзда.

Нічого гламурного. Нічого особливо героїчного.

Справді, якби історія зупинилася на цьому, ви могли б підозрювати, що Джордж просто став звичайним «синім комірцем».

Але саме та сила, яка змусила Джорджа вижити, дозволила йому стати мільйонером. Мільйонером, який був інженером поїзда.

Розумієте, наприкінці кожного року співробітникам «Western Pacific» пропонували отримати грошовий бонус або фондовий сертифікат. У ті дні сертифікат був лише папірцем, який стверджував, що ваші гроші вкладено десь на фондовій біржі в Нью-Йорку.

Хоча більшість його колег-інженерів брали гроші, Джордж брав сертифікати.

Замість того щоб отримати негайне задоволення, він чинив дисципліновано. Таким чином, поки інші пили келих у барі або купували новий будинок, Джордж продовжував збирати папірці.

Саме ці маленькі шматочки паперу зробили Джорджа мультимільйонером.

За 20 років, що я знав свого діда, мене завжди надихали його історії. Я завжди пам’ятав про них, коли зустрічався з труднощами.

Як я міг не докладати зусиль і не бути дисциплінованим, якщо мій дід міг це робити?

Тепер, чесно кажучи, я можу сказати, що подорож Джорджа не завжди надихала. У нього були свої демони.

Як і більшість людей його покоління, котрі воювали на далеких континентах, він уживав алкоголь, щоб забути жахіття, свідком яких був, і трагедії, яких зазнав.

Іноді він бував занадто злим і втрачав контроль.

Але моя бабуся любила його, навіть незважаючи на це. Її відданість була свідченням сили любові.

Саме тому, коли все сказано і зроблено, любов і стосунки в нашому житті важливіші за будь-який успіх.

Я вивчив цей урок найболючішим способом. Ось ми й повернулися до початку книжки…

Я сидів на задніх східцях свого гаража з пістолетом у