Секрети мотивації - Уоллес Делоїс Уоттлз
Людське тіло сформовано з Первинної Субстанції і є результатом певних рухів, які спочатку існували у вигляді думок Первинної Субстанції. Рухи, які створюють, відновлюють і зцілюють тіло людини, називаються функціями, і ці функції діляться на два види: довільні і мимовільні. Мимовільні функції людини підкоряються Закону Здоров'я і працюють злагоджено і ідеально, поки людина мислить Певним чином. До цих функцій належать прийом їжі, пиття, дихання і сон. Вони повністю або частково перебувають під управлінням людської свідомості і по її волі будуть працювати злагоджено та ідеально. Якщо людина не виконує ці функції на благо свого здоров'я, то вона не зможе довго залишатися здоровою. Отже, ми бачимо, що якщо людина мислить Певним чином і таким же чином їсть, п'є, дихає і спить, вона буде здоровою.
Мимовільні функції людського життя підконтрольні безпосередньо Закону Здоров'я, і допоки людина мислить, так би мовити, абсолютно здоровим чином, ці функції чудово працюють. Дія Закону Здоров'я багато в чому керується свідомою думкою людини, яка впливає на підсвідомість.
Людина — це генератор думок, тобто людина сама здатна створити первинну думку. Але людина не володіє усіма знаннями всесвіту, тому іноді робить помилки і мислить помилково. Не знаючи всього, вона може приймати брехню за істину. Людина починає думати про хворий стан і не нормальне функціонування, таким чином перекручуючи дію Закону Здоров'я та викликаючи цей хворий стан і не нормальне функціонування у власному тілі. У Первинній Субстанції містяться думки виключно про ідеальний рух, здорове функціонування і повне життя. Бог ніколи не думає про хвороби або недосконалість. Але протягом багатьох століть люди думали про хвороби, ненормальність, старість, смерть і неправильне функціонування, тож таке мислення частково стало спадщиною людської раси. Протягом багатьох поколінь наші предки дотримувалися ідей недосконалості людської форми і функцій, саме тому ми теж починаємо життя з думками про недосконалість і хвороби, які закладені у нашу підсвідомість. Однак, все це протиприродно і не є частиною плану природи. Метою природи може бути тільки удосконалення життя. Це ми бачимо з самої природи життя. Природа життя — постійно просуватися до більш досконалого життя. Розвиток є неминучим результатом самого процесу життя. Зростання завжди є результатом активного життя. Все, що живе, має жити більше і довше. У насінини, що лежить у зерносховищі, є життя, але сама насінина не жива. Покладіть її в грунт, і вона стане активною, відразу ж почне черпати силу з субстанції, яка її оточує, і приймати форму рослини. Це призведе до зростання і розвитку, з'явиться насіннєва голівка, яка містить тридцять, шістдесят, а може і сто нових насінин, кожне з яких буде мати стільки ж життя, скільки і перша насінина.
Життя, живучи, примножується.
Життя не може не розвиватися. Основний імпульс життя — жити. Саме у відповідь на цей фундаментальний імпульс Первинна Субстанція працює і творить. Бог повинен жити, він не може інакше, створюючи і примножуючи. Примножуючи форми, Він рухається далі, щоб жити більше.
Всесвіт — це Велике Життя, що Розвивається. Мета природи — це примноження і розвиток життя на шляху до досконалості, до ідеального функціонування. Мета природи — ідеальне здоров'я.
Що стосується людини, тут мета Природи полягає в тому, щоб вона безперервно розвивалась, примножуючи життя, і прогресувала на шляху до досконалого життя. Людина повинна жити максимально повним життям у своїй нинішній сфері діяльності.
Так має бути так, тому що Те, що живе в людині, шукає більш повного життя.
Дайте маленькій дитині олівець і папір, і вона почне малювати грубі фігури. Це Те, що живе у ній, прагне проявити Себе у мистецтві. Дайте дитині набір кубиків, і вона намагатиметься щось побудувати. Це Те, що живе у ній, шукає вираження в архітектурі. Посадіть дитину за піаніно, і вона спробує зіграти мелодію. Це Те, що живе у ній, намагається самовиразитися у музиці. Те, що живе у людині, завжди прагне жити більше. І оскільки людина живе найбільше тоді, коли вона здорова, Закон Природи в ній прагне і шукає тільки здоров'я. Природний стан людини — це стан повного здоров'я, і все в ній і в природі прагне здоров'я.
Хворобі не місце у думках Первинної Субстанції, оскільки вона за своєю природою постійно рухається до повного та досконалого життя, і, отже, до здоров'я. Людина, в думках Безмежної Субстанції, має прекрасне здоров'я. Хворобі, яка є ненормальною та збоченою функцією організму, немає місця у думках Мислячого Щось, адже це означало б неправильний рух або рух у напрямку недосконалого життя.
Вищий Розум ніколи не думає про хвороби. Хвороба не була створена Богом або наслана Ним. Це повністю продукт окремої свідомості, продукт мислення людини. Бог, Безмежна Субстанція, не бачить хвороби, не думає про хвороби, не знає хвороби і не розпізнає хвороби. Хвороба визнається тільки думкою людини. Бог думає лише про здоров'я.
З усього вищесказаного ми бачимо, що здоров'я — це факт, це ІСТИНА в первинній субстанції, з якої ми всі прийшли у цей світ. А хвороба — це збій функціонування внаслідок неправильних думок людей минулого та сьогодення. Якби людські думки про себе завжди були ідеальними і на благо здоров'я, людина завжди була б повністю здоровою.
Повністю здорова людина — це думка Первинної Субстанції. Нездорова людина — це результат поганих думок самої людини про своє здоров'я і нездатність виконувати довільні життєві функції на благо свого здоров'я. А зараз ми додамо в нашу «навчальну програму» основні істини Науки про те, як Бути Здоровим:
Існує Мисляча Субстанція, з якої зроблені всі речі, і яка в своєму первісному стані пронизує, проникає і
