Житія Святих - Червень - Данило Туптало
У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Йоана, єпископа Готського, який у царювання Лева Ісаврянина і Константина Копроніма багато від іконоборців витерпів біди. І до цариці Ірини про православну віру повчально говорив. Взяли його кизицькі володарі єретикуючі, він від них утік і в Мастріяді до Господа відійшов.
У той самий день празник Пречистої Діви Богородиці з нагоди явлення Пречистої її чудотворної ікони, названої Тихфінською, що в межах Великого Новгорода
У рік буття світу 6891-ий, у час благочестивої держави великого князя Димитрія Івановича, у дні ж святішого митрополита при архиєпископі Великого Новгорода Олексії, явилася Пречиста ікона Пресвятої Богородиці, яка на лівій руці тримала Немовля Предвічне — Господа нашого Ісуса Христа.
Явлення ж це було так. У межах Великого Новгорода, недалеко від Варязького моря, на глибинах великого озера Неви рибалки ловили рибу. І раптом осяяло їх згори проміння світлозоре. Вони ж, поглянувши вгору, побачили чудо дивне: ікона Пречистої Діви Богородиці сонцеподібно сяяла, ішла по повітрі хвилями, несена невидимою рукою. Вони ж через те вельми дивувалися, сповнилися жаху і радости. Покинули діло своє і, спрямувавши очі свої й ум у бачене те преславне чудо, хотіли довідатися, куди йде і де стане та Богородична свята ікона. Але не було Божої волі на бажання їхнє, пішла з очей їхніх ікона і стала невидимою. Після того з'явилася та ікона в тих же межах великоновгородських — у селі, названому Вимоченці, при ріці Ояті, за сто поприщ від Тихфіни, явилася у повітрі, стоячи й невимовним сяючи світлом. Побачивши те, люди села того зійшлися всі і з жахом дивувалися чуду баченому, і почали молитися до Пречистої Богоматері віддано. Чудесна ж ікона Владичиці, з повітря до людей тих зійшовши, стала на землі. Вони ж прийняли її з невимовною радістю і зразу постаралися збудувати малу каплицю молитовну, де пізніше була церква в ім'я Пречистої Богородиці, чесного і славного її Різдва. І подавалося чудесно від тої ікони багато зцілень хворим. Не через довгий час була забрана звідти невидимою рукою і невимовно в повітрі перемішалася. Явилася на місці, названому Кожела, поблизу ріки, що називалася Паша, на горі за двадцять поприщ від Тихфіни, подібним чином, як і в попередньому селі. І там чудесним світлом сяяла. Побачили це мешканці того місця і зійшлися з подивом і жахом. Молилися дуже до Божої Матері, щоб перебувала вона з ними на місці тому. Й отримали прошене: зійшла з висоти додолу свята її ікона, і побудували їй там люди ті також малу каплицю молитовну, де пізніше була церква в ім'я Пречистої Богородиці, чесного її Покрову. Але й на тому місці недовго перебувати іконі своїй Пречиста Богородиця дозволила. Через якийсь час знову була взята звідти невидимо і, перенісшись, явилася на Тихфіні, на горі поблизу ріки, що Тихфіна називалася. Явилася подібно до попередніх своїх з'яв: то стояла, то пливла, як хмарка легка, у повітрі. О чудесний і надприродний хід Богоматері! Зійшлося туди багато людей, великим тим чудом притягнені. І прийшли з навколишніх сіл священики з чесними хрестами, і святими іконами, і з псалмоспівом. І здійснювали молитви довгий час, взивали люди зі сльозами: "Прийди до нас, царице, прийди до нас, Владичице, зглянься на нас, недостойних рабів своїх, зішли до нас щедроти твого чоловіколюбства, відвідай нас згори і просвіти потьмарених гріхами світлозорим своїм приходом. Коли вони так усім серцем молилися і багато сліз проливали, прийшла в руки їхні свята та ікона. її радісно обійнявши, і люб'язно цілувавши, і багато зробивши поклонів, — зразу почали рубати дерева на молитовну каплицю, яку заснували на тій же горі. І того ж дня зрубали три вінці й обклали навколо чудотворної ікони. Коли ж надійшла ніч, розійшлися люди по домах своїх, залишилося біля чудотворної ікони декілька людей, аби цілу ніч без сну перебувати на молитві. І перебували люди, що залишилися, цілу ніч молячись. До ранку вже задрімали, і сталося предивне чудо таке: чудесну ту пресвяту ікону Богородиці з фундаментом забрано звідти Божим помахом, перенесено деінде, ще ж і дерево, на каплицю приготоване, з іконою і фундаментом невидимими руками взято й деінде перенесено. Не лише те, а й щепки аж до останньої і невідомо як перенеслися звідти. Жоден з тих, що стеріг, не бачив ані не чув нічого. Коли ж збудилися люди ті й не побачили образу Богородичного на фундаменті ані дерева, страхом, і жахом, і нерозумінням великим охоплені були.
Наступного дня прийшли люди поклонитися Пречистому Богородичному образові й будувати новозасновану каплицю. Але коли нічого на місці тому не знайшли, налякалися й питали тих, які ночували там, що сталося. Ті ж розповідали, як цілу ніч без сну перебували, над ранок трохи заснули, а коли збудилися, то побачили, що невідомо як і ким все звідти зі святою іконою було взяте й кудись віднесене. Тоді всі разом сповнилися печалі та жалю, що таке багаточудесне багатство духовне втратили. І почали плакати, і ридати, і молитви посилати до Бога, взиваючи: "О Владико, чоловіколюбче, яви нам знову божественний дар Твій, який же чоловіколюбно й преславно російському краю послав. Не ховай від нас безцінного того скарбу, яким же душевну нашу убогість збагатити сподіваємося. О Владичице милосердя, мати, куди від нас, недостойних дітей своїх, ти пішла? Вчора своїм до нас приходом багатьох із нас сповнила радости, нині ж відходом своїм у сльози й ридання кинула. Але явися нам знову, світе наш, і печаль нашу перетвори на радість". Коли так ридали, розійшлися по тій горі і по цілій діброві, очима слізними всюди, і в повітрі, і на землі,
