Житія Святих - Травень - Данило Туптало

юного ченця, лицем вродливого, сухого ж від посту, цариця зранилася на нього і почала зваблювати його до беззаконня, кажучи: "Хочеш, послужу тобі: якщо ти хворий, то я тебе полікую". Сказав блаженний Михаїл: "Хворію через гріхи свої, раб же я Господа мого Ісуса Христа і не підкорюся тобі". І примушувала його цариця до діла беззаконного, як же колись у Єгипті Пентефрієва жінка прекрасного Йосифа. Але цнотливий Михаїл відмовлявся, кажучи: "Неможливо мені цього зробити, бо я чорноризець, обіцяв до смерти Богові берегти чистоту тіла мого без вади". Бачила ж погана та жінка, що чистий чернець ніяк не хоче погодитися на її гріховне бажання, сповнилася сорому та гніву і звеліла палицями бити його. Тоді до царя, що недалеко від Єрусалиму був, послала ченця зв'язаного як кривдника їхньої віри. Цар же, розпитавшись про нього, звільнив його і просив приєднатися до віри Магометової. Михаїл же сказав: "Не покину Бога свого і не піду за бісом". І сказав цар: "Коли хочеш — царюй зі мною і проси в мене, що хочеш". Святий же Михаїл відповів: "З трьох єдине в тебе прошу: або до старця мого відпусти мене, або в ім'я Бога мого охрестися, або мечем своїм до Христа мене пошли". Цар же звелів напоїти його смертельною отрутою. Той же, випивши отруту, неушкоджений залишився, за словом Христовим у Євангелії: "Якщо і щось смертельне вип'єте, не пошкодить вам". Осоромився цар і звелів раба Христового стратити мечем посеред Єрусалиму. Чорноризці ж із обителі святого Сави, взявши тіло його, несли в Лавру свою і поклали чесно зі святими отцями мученика Христового Михаїла, славлячи Христа Бога.

У той самий день житіє преподобної матері нашої Євфросинії Діви, ігумені обителі святого Спаса в Полоцьку

Був у полоцькому граді князь на ім'я Всеслав. Він мав сина Георгія, який народив цю святу гілку — блаженну Євфросинію. Було ж перше її ім'я княже, перед хрещенням наречене, — Предислава. Вона з малих літ навчена була Божественного Письма, і віддавалася читанню святих книг, і навчилася з них страху Божого і любови сердечної до Бога, Творця свого. З лиця ж була вельми вродлива, і коли було їй дванадцять літ, багато князів славних присилали до батька її: кожен з них старався синові своєму взяти її в подружжя. Але дівчина ніяк не хотіла єднатися із земним смертним чоловіком, зранена була бажанням небесного безсмертного нареченого — Христа, Сина Божого, весь-бо ум свій перетворила на любов божественну. Вирішив батько, хоч і не хотіла, обручити її гарному і вродливому хлопцеві, синові одного князя. Вона ж, утаївшись від усіх, пішла в монастир дівочий до преподобної княгині Романи-ігумені і просила постригти себе в чернечий образ. Преподобна ж Романа, бачачи юність дівчини і боячись батька її, довго боронила їй, радячи світське життя як молодій і з лиця вродливій. Тоді, зрозумівши велику її до Христа Бога гаряч сердечну і незмінне бажання зберегти дівство задля Царства Небесного, звеліла священикові, що там був, постригти її й одягти в чернечий ангельський святий образ і дала ім'я їй Євфросинія. Про те довідалися батько і мати, невимовної печалі і жалю сповнилися. І, прибігши в монастир і доньку свою в чернечому образі побачивши, вельми плакали, ридаючи. Але блаженна дівчина не зважала на сльози батьків, більше ж переконувала їх тішитися тим, що мають доньку, обручену Цареві Небесному. І перебувала Євфросинія з иншими черницями в пості, і молитвах, і у всіляких монастирських трудах з великим смиренням, всім покірна. Через якийсь же рік просила єпископа Полоцького Іллю, аби звелів їй перебувати при великій престольній Святої Софії церкві в суміжній комірчині (наслідуючи тих давніх дів у Єрусалимі, серед яких же була й пречиста Діва Богородиця, що жили при Святая Святих Соломонової церкви в окремих кімнатках, при стіні церковній на те влаштованих) Єпископ же, бачачи її рівноангельне життя і серафимську в ній до Бога любов, не боронив доброму бажанню серця її. І перебувала свята, як ангел Божий, замкнувшись у коморі при церкві, завжди вдень і вночі молилася і славословила Бога. У час, що лишався від молитви, переписувала книги своїми руками і давала їх продавати: що ж брала за них, те роздавала убогим. Досить же часу у святій Софії пробувши, одної ночі у видінні сонному побачила ангела Божого, який, взявши її, повів за град на місце, що називалося Сільце, там була метохія святої Софії і церква мала дерев'яна. І сказав ангел до Євфросинії: "Годиться тобі тут перебувати, бо хоче Бог через тебе на цьому місці наставити багатьох на спасення". Це ж видіння преподобній Євфросинії не раз було, але і вдруге, і втретє. І дивувалася свята, розмірковуючи про бачене, і дякувала Богові, що сподобив її видіння ангельського. Господній волі підкорившись, сказала: "Готове серце моє, Боже, готове серце моє". Явився ж ангел і єпископові у видінні, кажучи: "Веди рабу Божу Євфросинію до церкви Спасителя у Сільці й осели її при тій церкві, бо там буде монастир освячених Богові дів, їх же хоче Господь спасти через цю рабу свою. її ж молитва, як миро, сходить до Бога, і, як вінець на голові царя, так спочиває на ній Дух Святий. І як сяє сонце по вселенній, так просіяло життя її перед ангелами Божими". Тому єпископ, збудившись зі сну, пішов до преподобної Євфросинії і сповістив їй Господню волю. Вона ж і своє видіння розповіла єпископу й дякувала Богові. Прикликав тому єпископ князя Бориса, стрия її, і князя Георгія, батька її, і бояр, і чесних мужів і, Божу волю їм розповівши, сказав: "Ось при вашій державі даю Євфосинії місце святого Спаса на Сільці, бо монастир дівочий буде там. І ніхто з останніх не має судити цього їй дання". І всі погодилися з єпископом. І повели туди Євфросинію святу, оселили її при церкві Спасителя і загородили монастир для дів, що хотіли в чистоті працювати для Христа. І була преподобна Євфросинія для багатьох дів і жінок, що відрікалися світу і в чернецтво приходили, наставницею і провідницею до спасення, бо ті, що на її ж добродійного життя приклад дивилися, вельми користали й заохочувалися на подвиги богоугодні. Через якийсь час послала преподобна до батька свого, кажучи: "Пусти до мене сестру мою Градиславу, щоб навчила я її святих книг". Він же відпустив, і навчила свята Єфросинія молодшу свою сестру читання книжного і багатьма душеспасенними словами до збереження дівства