Акафістник УПЦКП в 3х томах - Автор невідомий - Релігія
Ікос 3
Маючи душу, що в очікуванні смерті звернулася до Небес, ти, святий Борисе, старанніше почав молитися, взиваючи: «Господи, як намножилися ті, хто ворогує проти мене, багато повстають проти душі моєї», — і весь псалом цей і далі читав Псалтир з великим розчуленням, промовляючи наступний псалом, у якому такі слова: «До Тебе прагну від утроби матері своєї. Ти мій Бог, не відступи від мене, бо скорбота близько і нікому допомогти мені; Ти ж, Господи, не віддали допомоги Твоєї від мене, на заступництво моє зглянься», — та інші псалми Давидові, від яких ти втішення черпав і показував взірець терпіння в злостражданнях та ще більше повчався у Законі Господньому день і ніч. Через це до тебе і святого брата твого Гліба в розчуленні сердець взиваємо:
Радуйтеся, бо, як лілеї польові, на світанку життя ви були зрізані; радуйтеся, бо красою чистих душ ви більше інших збагатилися.
Радуйтеся, грона винограду Божественного, бо кров вашу, як вино, ви в жертву Господеві виточили; радуйтеся, дерева світловиді, бо ви благали шумом листя свого ворота раю відкрити.
Радуйтеся, дерева, псалмоспівцем оспівані, бо ви плодами духовними любові і віри Церкву звеселили; радуйтеся, двоїце свята, бо ви на псалмах виховані і солодкими словами псалмів у смертний час укріплені.
Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.
Кондак 4
Бурею скорботних помислів одержимий був ти, святий Борисе, після закінчення ранішньої молитви і, дивлячись на ікону Христову, з плачем взивав: «Господи Ісусе Христе, Ти в цьому людському образі з’явився на землі і зволив бути розіп’ятим на хресті заради гріхів наших, Ти і мене сподоби за ім’я Твоє перетерпіти страждання ці, які не від ворогів, а від брата мого приймаю неповинно, і не постав йому, Господи, за гріх це». Такій молитві, великий страднику Борисе, дивуючись, бажаємо ми уподібнюватися тобі, як ти Господеві, розіп’ятому на хресті, взивав: «Отче, прости їм, бо не знають, що творять», і першомученику архидиякону Стефану, камінням побитому, який взивав: «Господи, не постав їм цього за гріх», і, наслідуючи тебе, завжди співаємо Господу за все пісню хвали: алилуя.
Ікос 4
Чуючи ці молитовні і лагідні про мучителів своїх слова святого Бориса, жорстокосердні вбивці нічим не пом’якшувалися, але ще більше переповнялися злобою і, як люті звірі, несподівано напали на тебе, святий страстотерпче, зі зброєю, оголеними мечами і списами, і, вдаривши тебе, прокололи і кинули на землю. Усе це згадуючи, здригаємося, тобі і блаженному Глібові співаємо похвалу цю:
Радуйтеся, бо великою любов’ю горіли ви навіть до крові; радуйтеся, бо віру аж до лютої смерті своєї ви непорочно зберегли.
Радуйтеся, бо словом і життям своїм Агнця Христа ви велемовно проповідували; радуйтеся, бо і самі за Нього були вбиті як агнці.
Радуйтеся, бо від тимчасового життя ви преставилися до життя вічного; радуйтеся, бо від суєтної швидкоминучої слави ви переселилися до слави вічної.
Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.
Кондак 5
Воістину, чуже для вбивць милосердя, коли вбили тебе, святий Борисе, нечестиві, бачачи тебе лежачим на землі, обгорнули наметом, наче плащаницею, поклали на колісницю і повезли з собою і зустріли двох варягів, посланих від Святополка. Вони, нахилившись, побачили, що ти ще дихаєш, однак це спонукало їх ще на більшу лють, і вихопив один з них меч і проколов серце твоє. І так ти упокоївся, о великий мученику, звіроподібними людьми люто мучений, до Господа ж, праведного Судді, взиваючи невмовкно: алилуя.
Ікос 5
Побачивши смерть святого Бориса, вірний слуга його Георгій упав на тіло господаря свого і так взивав: «Не залишу тебе, господарю мій любий, але де зів’яне краса тіла твого, там і я закінчу життя своє». І ця любов слуги ніяк не вплинула на злі серця: взяли вони списи і прокололи Георгія, як і Бориса, до Іуди уподібнившись, бо спокусилися золотою гривною на шиї Георгієвій, даром Бориса вірному рабу своєму, яку він ніколи не знімав. І багато отроків Борисових там побили, які співстраждали господарю своєму. Це люте діло дітей сатанинських розумними очима нашими споглядаючи, благоговійно співаємо мученикам:
Радуйтеся, Борисе і Глібе, святої Русі нові страстотерпці; радуйтеся, прославлені в соборі святих мучеників.
Радуйтеся, бо з собою привели ви лик співстраждальців; радуйтеся, увінчані нетлінною славою мученицьких вінців у Небесних оселях.
Радуйтеся, бо земну плачевну долю ви знехтували, бачачи розумними очима Небесний чертог; радуйтеся, бо цього чертогу ви досягли і вінець перемоги від Христа прийняли.
Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі і славні страстотерпці.
Кондак 6
Проповідує світ християнський велич страждань святих мучеників Бориса і Гліба, маючи їх як дороговкази свої до Небесних осель, каже бо святий Симеон Метафраст, письменник діянь святих Божих: «Життя і подвиги святих подібні до світла зірок, бо як зірки, розташовані на Небесах, просвічують усю піднебесну, їх і індіанці бачать, і від скіфів вони не ховаються, землю осяюють і морю світять, і тих, що плавають, кораблями управляють, їх імен хоч ми і не знаємо через їх безліч, але світлу їхньому ми дивуємося, так і світлість святих, хоч і покояться мощі їх у гробах, але сила їх у піднебессі земними краями не обмежена». Захоплюємось їх життям і дивуємося славі, якою Бог угодників Своїх прославляє, спонукаючи і нас холодних до славословлення Імені Його зворушеними співами: алилуя.
Ікос 6
Світлом Троїчним просвічені в горніх обителях душі мучеників, бо стоять вони перед престолом Того, за Кого люті страждання перетерпіли на землі, і нам від Небесних чертогів своїми молитвами посилають від Творця всього мир і благоденство, якщо пам’ять їхню шануємо і старанно просимо їхньої помочі, не устами тільки, а серцем шануючи пам’ять святих страстотерпців Бориса і Гліба, у зворушенні сердець взиваємо:
Радуйтеся, мужнього собору мучеників світле сяяння; радуйтеся, всього роду християнського славо і окрасо.
Радуйтеся, чеснот євангельських преславні вмістилища; радуйтеся, шукачі Небесного вічного скарбу.
Радуйтеся, вінцями Небесної радості на Небесах увінчані; радуйтеся, бо і нас, що живемо на землі, ви без допомоги своєї не залишаєте.
Радуйтеся, Борисе і Глібе, великі
