Житія Святих - Березень - Данило Туптало
І досягли митарства неправди, на ньому ж випробовують усіх суддів несправедливих, які за гроші судять й оправдовують винних, невинних же засуджують. Там же випробовують затримання грошей найму і мірки неправдиві тих, що продають, і все, що несправедливо чиниться, там випробовують. Але ми, благодаттю Христовою, пройшли те безболісно, мало що давши. Також і те, що було після нього — митарство "заздрости" минули, нічого не давши: ніколи-бо нікому не позаздрила. Хоч і випробовували там же нелюбов, братоненависть, недружелюбність, ненависть, проте, Христовим милосердям, у всіх тих питаннях невинною я виявилася, лише лють скрегочучих на мене бісів бачила — не злякалася їх, пішла вище, радіючи. Подібним чином пройшли й погорди митарство, де гордісно зарозумілі духи допитують щодо марнославства, самовпевнености, зневажливости, величання. Там шукають ретельно те, якщо хтось не віддавав належної шани батькам — батькові і матері. Також і старійшинам, яких Бог на владу поставив, якщо не слухав їх, і скільки разів, і в яких ділах, й инші діла погорди і слова марнославні. Те митарство проходячи, дуже мало супроти поклали і стали вільними. Тоді досягнули иншого митарства — "гніву і злости". Але й там, хоч дикі були повітряні допитувачі, проте небагато від нас отримали, і пішли ми далі, радіючи в Господі, який покривав грішну мою душу молитвами отця мого преподобного Василія святого. Після цього митарство злопам'ятства стало перед нами, на ньому ж немилостиві випробування для тих, що в серцях своїх зло на ближнього тримають і віддають злом за зло, і звідти, з великою люттю, низводять їх злісні духи в тартар. Милосердя ж Господнє і там мене покрило: не тримала-бо я зла ні на кого ж ані не була злопам'ятна через сподіяні мені пакості, але більше ж і до ворожих мені не мала зла і любов до них проявляла, добром зло перемагаючи. І ні через що не могла на митарстві тому опинитися, і ридали тому біси, бо вільна відходила з лютих рук їхніх. Ми ж далі йшли, веселячись у Господі. Спитала ж ангелів, які вели мене, кажучи: "Прошу вас, пани мої, скажіть мені, звідки ці страшні повітряні власті знають всі погані діла всіх людей, що в цілому світі живуть, як же й мої, не лише відкрито зроблені, але навіть і потай, і відкрито те викривають". І відповіли мені святі ангели, кажучи: "Кожен християнин від святого хрещення приймає Богом даного собі ангела-охоронця, який невидимо береже людину, наставляє її вдень і вночі на всіляке добре діло у всі дні життя але до смертної години. І записує всі ті добрі діла, які в житті цьому творяться, — за них же людина отримує від Господа милість і вічну в Небесному Царстві винагороду. Також і князь пітьми, бажаючи весь рід людський до своєї притягнути погибелі, одного з лукавих духів приставляє, який услід людині ходить, назирає все, що вона з юности робить погане, заохочує її підступами своїми і збирає все недобре, що людина чинить. Відходячи до митарств, відносить туди гріхи людські, кожен гріх у відповідне митарство вписує, і через те відомими є князям повітряним усі гріхи всіх людей у цілому світі. Коли ж душа розлучається з тілом і до Творця свого в Небесне зійти намагається, тоді лукаві ті не дають їй, показуючи записані гріхи. І якщо має душа більше добрих діл, ніж гріхів, не можуть стримати її. Якщо ж гріхів більше у ній знайдуть, затримують її на якийсь час і замикають у в'язниці невидіння Бога, і мучать, скільки сила Божа мучити їм попустить, допоки та душа церковними молитвами і ближніх своїх милостинями викуп не прийме. Якщо ж якась душа виявиться настільки грішною і мерзотною Богові, що не буде їй надії на спасення, але вічна погибель чекає на неї, — ту зразу кидають у безодню, де й собі мають до вічних мук приготоване місце, і там тримають її до другого пришестя Господнього, після чого з тілом має разом з ними в геєні вогненній мучитися вічно. Ще ж і те знай, що цим шляхом сходять і випробування витримують лише ті, які вірою і святим хрещенням просвітлені. Невірні ж елліни, ідолослужителі, і сарацини, і всі чужі Богові сюди не приходять, ще-бо живі є тілом, поховані в пеклі душами своїми, і коли умирають, зразу, без усілякого випробування, душі їхні беруть біси як свою частку власну і кидають у геєнське провалля". Коли це святі ангели до мене говорили, увійшли ми в митарство убивства, у ньому ж не лише розбійництво випробовують, а й кожну рану, всілякий удар чим-небудь і де-небудь: по плечах, чи по голові, чи по лиці ляпас, чи по шиї, чи штовхани з гнівом — усе те ретельно допитують і на мірило кладуть. Але ми й там, мало що поклавши, пройшли добре. І минули митарство чарів, зваби, отруєння, нашіптування і прикликання бісів. Були ж духи ті подібні на чотириногих гадів і скорпіонів, змій же, єхидн і жаб. Страшний і мерзенний був їхній вигляд, але там нічого на мене не знайшлося, благодаттю Господа мого, і пройшли ми, нічого не давши. Викрикали ж на мене, лютуючи, ті духи і говорили: "Прийдеш на блудні місця, побачимо, чи їх уникнеш". Коли ми сходили нагору, спитала я ангелів святих, що вели мене: "Пани мої, чи всі християнські люди митарства ці проходять? І чи не є можливим людині якійсь пройти тут без випробування і страху, який на митарствах буває?" Відповідали мені святі ангели: "Нема иншого шляху душам вірних, які на небо сходять, усі йдуть сюди, але не всіх так випробовують, як же тебе, лише подібних до тебе грішників, які неповне гріхів своїх визнання здійснили, соромилися і таїли перед отцем духовним встидні свої діла. Якщо-бо хтось справді всі свої погані діла визнає, і пожаліє, і покається у вчиненому злому, — ті гріхи невидимо загладжуються Божим милосердям. І коли душа така сюди іде, повітряні випробувачі, розгорнувши свої книги, нічого не знаходять написаного на неї і не можуть їй ніякої пакости зробити ані настрашити її. І сходить душа, радіючи, до престолу благодаті. І ти, якщо б досконалу всіх гріхів своїх по правді зробила сповідь і після розрішення відбула покуту, не зазнала б таких грізних випробувань і страхів на митарствах. Однак поможе тобі те, що давно вже перестала грішити смертно і добродійно инших досить років життя свого провела. А найбільше
