Шалена жінка та бос-недоумок - Маріанна Аріна
***
Вранці Чейз розбудив її ніжним поцілунком у щічку. Він був вже при «повному параді». У костюмі, в краватці, волосся було зачесане в ідеальну зачіску, а обличчя – гладко виголене.
– Кошеня, ти поїдеш зі мною в офіс сьогодні? – спитав і викликав у неї сонну посмішку. – Що? Чому ти так хитро посміхаєшся?
– Мій суворий та владний бос ніжно питає мене чи захочу я сьогодні відвідати роботу. Хіба це не кумедно? – Вона солодко потягнулася.
– Ну... У цьому питанні я вже не головний. – Чейз стягнув з неї ковдру та ніжно поцілував живіт. – Ось хто тепер «бос». Як ти себе почуваєш?
– Ми почуваємося добре. – Вона посміхнулася і провела пальцем по його підборіддю. – І так, ми їдемо до офісу. – шумно зітхнувши, вона стала серйознішою. – Потрібно нарешті якось повідомити співробітників про зміни, що відбулися. А то і так вони вже пліток навигадували. Треба зупинити цей потік фантазій. – знову тяжко зітхнула. – Але як же не хочеться це робити.
Ткуналася обличчям у подушку і загарчала.
– Кейт, ну хочеш я сам все зроблю? – Чейз посміхнувся від такої її поведінки та заспокійливо погладив по шиї. – А ти залишайся вдома.
– Та ні. Дякую, але ні. Це буде виглядати ніби я злякала. Ми зробимо оголошення разом.
Кейт швидко, наскільки могла в своєму стані зібралася і вони вирушили до офісу. У машині вона напружено мовчала.
– Нервуєш? – першим порушив тишу Чейз.
– Так, є трохи. Не знаю, як це все оголосити.
– Довірся мені, як своєму чоловікові і босу. А ти, якщо захочеш, доповниш потім те, що скажу я. – він ніжно поцілував її долоню. – Їхня реакція не варта твоїх нервів. Та й навіщо нервувати, якщо тебе там багато хто любить.
– Саме так. Багато хто любить. Але ж не всі. Є група твоїх фанаток, які відсьогодні мене зненавидять. Вкрала ж з-під носа такий розкішний «екземпляр».
– То їх проблеми. Мене ніхто з них не цікавив. Та й коли було на когось дивитись, якщо ти виносила мозок регулярно. – начебто серйозно поскаржився Чейз, але не втримався і розсміявся. – Я свого часу взагалі боявся, що через тебе у мене виникне «алергія» на жінок. Уявляєш? Ось була б хохма, якби я змінив орієнтацію.
Тепер вже Кейт розсміялася.
– О, так. Мене тоді всі твої шанувальниці зжили б зі світу. Такого шикарного чоловіка збила б з правильного шляху.
– Правда? Я – шикарний чоловік? – Чейз пограв бровами.
Кейт лише головою похитала.
– Шикарний-шикарний. Інакше я б тобі мозок не виносила. Виводити із себе звичайного, середньостатистичного чоловіка якось нудно. Та й шкода таких. Вони, як правило, добрі, спокійні. У режим «шаленого носорога» не впадають, у будинок до беззахисних дівчат не вриваються.
– І все ж таки ти дійсно бестія. – фиркнув Чейз.
Так, перекидаючись жартами, вони добралися до офісу.
– Ну що? Пішли шокувати наш «офісний планктон»? – Чейз заглушив мотор і погладив її по щоці. – У них сьогодні явно буде привід влаштувати п'янку та перемити нам із тобою кісточки. А я, так і бути, побуду добрим шефом і дозволю відсвяткувати новину.
Коли вони увійшли до офісу, першою із вереском до них кинулася Сьюзі.
– Кейт! Як ти себе почуваєш? Я так за тобою скучила.
Міцно обійнявши Сьюзі, Кейт тепло посміхнулася.
– Добре почуваюся. Нічого більше не болить та не лякає. І так, я теж дуже-дуже скучила за тобою.
Сьюзі пошепки продовжила, озирнувшись навколо:
– А як поводиться наш самець-заплідник?
Втриматися від гучного сміху Кейт не змогла. Чув би Чейз, як ким називає Сьюзі.
– Ідеально. Але тут я тобі цього не розповідатиму. І не розраховувай, будь ласка, на особливо інтимні подробиці.
– Ну ось… – Сьюзі вдала, що засмутилася. – А я так розраховувала дізнатися найпікантніше. Розмір, рівень майстерності, рівень витривалості.
Ззаду красномовно кашлянули.
– І чиєю ж це витривалістю та майстерністю ти цікавишся, Сьюзі?
Її і без того великі очі ще збільшилися, вона зніяковіла і обернулася:
– Доброго дня, бос. – майже пропищала. – Та так, нічими особливо. Просто балакаємо із Кейт.
Але тихий сміх подруги за спиною підтвердив здогадки Чейза. Він похитав головою, глянувши на Кейт. Та продовжувала сміятися і лише знизала плечима.
– Ну що, думаю настав час збирати всіх. – звернувся Чейз до неї. – Нема сенсу затягувати.
Сьюзі із здивуванням та питанням поглянула на Кейт і та ствердно кивнула:
– Ти все правильно зрозуміла. Тільки тихо, Сьюзі. Рот на замку. Жодних радісних вересків.
– Звичайно-звичайно. Я взагалі тут у кабінеті посиджу, доки всі не зберуться. Бо мене аж розпирає від емоцій.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
